| Анатолій Гвоздецький Захист у кримінальних справах у 2025 році — з особливим акцентом на White-Collar Crime і антикорупційні провадження, а також на воєнні та оборонні питання — посідає чільне місце серед ключових практик багатьох українських юридичних фірм. Це зумовлено як активізацією правоохоронних органів, так і спробами інституційного переформатування кримінального процесу в умовах війни та високих суспільних очікувань. «Ми живемо в часи, коли антикорупційна боротьба — не просто політичне гасло, а реальна екзистенційна вимога часу. Українське суспільство хоче результатів, партнери очікують прозорості, а держава прагне правової та демократичної еволюції», — коментує Тарас Іваненко, партнер EVERLEGAL. Як зауважує Віталій Сердюк, старший партнер АО AVER LEX, 2025 рік запам’ятається тим, що «трендсеттерами стали майже всі правоохоронні органи: ОГП та БЕБ через активну діяльність їхніх нових очільників, НАБУ та САП — через розгляд законодавчих змін щодо них». «Незважаючи на відносно короткий строк перебування нових команд правоохоронців на посадах, уже спостерігаються позитивні тенденції щодо зменшення необґрунтованого кримінального переслідування осіб та компаній. Наприклад, за даними Офісу Генерального прокурора, після проведеного аудиту закрито понад 8 000 кримінальних проваджень, які роками не рухалися, не мали судової перспективи чи складу злочину або мали негативні результати економічних експертиз. Також було запущено портал «СтопТиск» із метою фіксації та відповідного реагування у випадках неправомірного втручання правоохоронних органів у господарську діяльність підприємств», — зазначає пан Сердюк. Тарас Іваненко, розмірковуючи про виклики та нові горизонти антикорупційної практики, звертає увагу на певні тенденції правозастосування, які викликають занепокоєння. «Коли ми бачимо засідання за неповної явки сторін або розгляд по суті без захисника, це вже не про оптимізацію, а про зсув балансу. Так, давайте чесно: захист теж іноді вдається до процесуальних диверсій, що особисто я не підтримую. Але суд — це той майданчик, де всі мають грати за однаковими правилами. Асиметрія в оцінюванні доказів теж б’є по змагальності. Коли експертиза обвинувачення, побудована на документах із сумнівною допустимістю (висновок спеціаліста — детектива бюро), стає залізобетонною для суду, а експертні висновки захисту, виконані не менш фахово, відхиляють через формальні деталі, це вже дзвін, який чують навіть ті, хто не є юристом. Або вже майже легендарні «невстановлені співучасники». Немає їх у матеріалах? Немає повідомлень? Немає комунікацій? Нічого немає. Але у вироку вони є, і ще й відіграють ключову роль. Це як тінь людини, яка так і не зайшла до кімнати. І коли захист хоче заглянути в те таємниче виділене провадження, щоби переконати суд у тому, що жодних невстановлених осіб не було і не може бути, то це — табу! Ба більше, наявність і спрямованість умислу, аналогічно як і попередню змову за складної форми співучасті, теж доводити не так вже і обов’язково! Письмові докази? Зачитати список без змісту — це не дослідження, це, вибачте, виставка назв без експонатів. А потім у вироку суд посилається на те, що вголос не прозвучало та й взагалі не досліджувалося. І як тут захищати людину, якщо ти не знаєш, проти якої саме «музики» маєш виступати? Безпосередність не для нарадчої кімнати, а для змагання у відкритому процесі! Коли суд починає фактично створювати нові норми права — про арешт без застави, чи про умовні покарання там, де вони прямо заборонені, чи про угоди з організатором без викриття іншого, — це вже рух у зоні, де закон стає еластичним. А закон, коли він еластичний, перестає бути законом», — коментує Тарас Іваненко. Запобіжні заходи
та підхід судів Однією з помітних практичних змін року стало поступове зменшення Вищим антикорупційним судом та Апеляційною палатою ВАКС розмірів застав, на яких наполягала сторона обвинувачення під час обрання запобіжних заходів. Така тенденція розглядається професійною спільнотою як сигнал про більш зважений підхід судів до оцінювання ризиків і пропорційності втручання в права підозрюваних. Водночас, за словами Віталія Сердюка, загальний вектор діяльності оновлених правоохоронних органів «спрямований на ефективне розслідування, але при цьому без блокування діяльності бізнесу, що є критично важливим для економічної стабільності держави у воєнний час». Невідкладні обшуки
та позиція Верховного Суду У 2025 році зафіксовано зростання кількості обшуків житла чи інших приміщень, проведених без попереднього судового дозволу, з подальшою спробою легалізації отриманих доказів у суді. Адвокатська спільнота неодноразово наголошувала на масовому характері зловживань такими процесуальними механізмами, і ці застереження знаходили відгук у суддівському середовищі. Реакцією на таку негативну тенденцію стала постанова об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22. У ній Верховний Суд наголосив на особливій ролі слідчого судді та суду в легалізації доказів, зібраних під час невідкладного обшуку без попереднього дозволу, підкресливши, що в ухвалі, винесеній ex post factum, має бути чітко зазначено, які саме обставини на момент проникнення свідчили про реальну загрозу знищення або втрати речових доказів. Коментуючи ці процеси, Віталій Сердюк звертає увагу, що не втрачають актуальності законодавчі ініціативи-запобіжники щодо порядку проведення ключових процесуальних дій. Зокрема, йдеться про пропозиції «виключити підставу невідкладного обшуку з мотивів «врятування майна» та обмежити її безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні вичерпного переліку тяжких та особливо тяжких злочинів», що, на його думку, сприятиме мінімізації необґрунтованого процесуального тиску. Розширення процесуальних
прав потерпілих Серед позитивних зрушень 2025 року юристи також відзначають давно очікуване розширення процесуальних прав потерпілих, зокрема можливість більш активного збору доказів шляхом звернення з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів. За оцінкою пана Сердюка, такі інструменти «можуть надати потерпілому більш ефективні засоби захисту своїх порушених прав та позитивно вплинути на оперативність і повноту кримінального провадження». Воднораз він наголошує на необхідності системного вирішення проблеми тиску на бізнес через обшуки та арешти майна з використанням внесення відомостей до ЄРДР за статтею 191 Кримінального кодексу України, зокрема шляхом дієвої перевірки обґрунтованості заяв і недопущення дублювання розслідувань різними правоохоронними органами. Антикорупційні корективи 17 липня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення» № 4496-IX від 17 червня 2025 року. Цим законом було підвищено пороги для адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за недостовірне декларування, водночас знижено пороги кримінальної відповідальності за незаконне збагачення й розширено коло суб’єктів відповідальності. До нього, зокрема, були включені члени військово-лікарських комісій (ВЛК) та колишні працівники медико-соціальних експертних комісій (МСЕК). Окремо змінено порогові показники для застосування цивільної конфіскації необґрунтованих активів. Для чіткого розмежування повноважень антикорупційних та економічних слідчих органів законодавець вніс зміни до статті 219 КПК України щодо підслідності. Було уточнено категорії кримінальних проваджень, які віднесено до компетенції детективів Бюро економічної безпеки, а також підвищено вартісні пороги майна чи збитків, за яких розслідування належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Інституційний маятник Наприкінці липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4560-IX, яким були внесені зміни до КПК України та інших законодавчих актів із метою посилення повноважень НАБУ і САП. Зокрема, було закріплено статус САП як органу, що самостійно здійснює процесуальне керівництво розслідуванням злочинів, віднесених до підслідності НАБУ. Цим змінам передувало ухвалення 22 липня 2025 року Закону № 4555-IX, окремі положення якого обмежували інституційну незалежність антикорупційних органів і спричинили протести в українських містах, а також реакцію міжнародних партнерів. Кодифікаційні зрушення Важливою фоновою подією 2025 року стала активна робота над проєктом нового Кримінального кодексу України. Робоча група з питань розвитку кримінального права завершила обговорення й оновлення Загальної та Особливої частин, що закладає основу для майбутньої системної трансформації кримінально-правового регулювання. Досяжність справедливості 2025 рік у кримінальному праві та процесі продемонстрував складний баланс між реформаторськими намірами, суспільним запитом на ефективну боротьбу зі злочинністю та необхідністю неухильного дотримання процесуальних гарантій. Як підкреслює Тарас Іваненко, професійна відповідальність юридичної спільноти полягає в тому, щоб «у напрузі між законом і реальністю не зникала справедливість», а кримінальний процес залишався передбачуваним, змагальним і рівним — незалежно від резонансності справ і очікувань суспільства. | 
Видавництво