Визначення норми

Завантажити PDF

Микола Мягков Народився 21 січня 1981 року в Луганську. Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ у 2003 році, здобувши ступінь магістра права. У 2006 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «кримінальне право, кримінологія та кримінально-виконавче право». Професійний досвід охоплює роботу старшим викладачем у Луганському державному університеті внутрішніх справ (2003–2011), викладачем і завідувачем кафедри правознавства Краснодонської філії МАУП (2004–2014), а також асистентом кафедри Луганського державного медичного університету (2012–2014). У період із 2008 до 2012 року працював як приватний підприємець у сфері права. З 2012 року активно займається адвокатською діяльністю, зокрема керував адвокатським об’єднанням «Мягков та Партнери», а з липня 2024 року став партнером АО AZONES, де очолив кримінальну практику. Спеціалізація: захист прав і законних інтересів у сфері корупційних та економічних правопорушень, національної безпеки, військових і загальнокримінальних злочинів.

— Як би ви описали ландшафт кримінально-правової практики в поточному році? Які тренди є визначальними для цього сегмента ринку юридичних послуг?

— На сьогодні ключовими напрямами в кримінально-правовій практиці залишаються антикорупційні провадження. НАБУ та САП активно розслідують нові справи, пов’язані з притягненням до кримінальної відповідальності високопосадовців за корупційні злочини. Водночас однією з відносно нових правозастосовних практик є кримінальні провадження за фактами незаконного збагачення високопосадовців. Після скасування Конституційним Судом України поперед­ньої редакції відповідної норми закону Верховна Рада доповнила Кримінальний кодекс новою статтею. Однак практика її застосування, особливо у Вищому антикорупційному суді, ще не сформована остаточно, що створює певні виклики.

Суттєво збільшилась і кількість кримінальних проваджень, пов’язаних з умовами воєнного стану, особливо в частині обвинувачень у колабораційній діяльності представників суб’єктів гос­подарювання. СБУ активно застосовує статті Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за співпрацю з окупаційною владою. Проте є тенденція до того, що дуже часто відповідна стаття 111-1 Кримінального кодексу використовується помилково щодо суб’єктів господарювання, які мали і мають певні активи на окупованій території та вчиняли дії, спрямовані на їх збереження. Це призводить до виникнення ситуацій, коли підприємці змушені відстоювати свої права та пояснювати, що їхні дії не є колабораціонізмом.

Збільшилась також кількість справ стосовно ймовірних зловживань із боку ТЦК, зокрема в питаннях мобілізації та бронювання працівників. Захист країни є надзвичайно важливим, але процес мобілізації повинен здійснюватися з дотриманням прав громадян, адже це питання довіри до держави та її інституцій.

— Чи фіксуєте якісь зміни в запитах клієнтів, складності питань, з якими вони до вас звертаються?

— Багато клієнтів звертаються з проханням захистити їхніх працівників від можливих зловживань із боку ТЦК. У зв’язку з воєнним станом також зросла кількість звернень щодо захисту прав власників активів, розташованих на окупованих територіях. Клієнти прагнуть розібратися, де межа між законними діями із захисту майна та можливими звинуваченнями в колабораційній діяльності.

Водночас зріс інтерес до захисту прав клієнтів на міжнародному рівні, зокрема звернень до ЄСПЛ через російську агресію. Відхід росії від участі в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає додаткового аналізу методів захисту прав наших клієнтів.

Виникає також новий тренд — захист військово­службовців у кримінальних провадженнях, зокрема у випадках, де необхідно підтверджувати фактичне надання гуманітарної допомоги, переданої без чіткої документації, особливо у 2022 році, коли передання майна часто відбувалася без оформлення відповідних документів.

— З якими основними проблемами ви стикаєтесь як захисники? 

— Основна проблема полягає в різному тлумаченні норм права правоохоронцями і суддями з одного боку та адвокатами — з іншого. Наприклад, у випадках тривалого арешту майна правоохоронці часто зловживають можливістю обмеження права власника, зокрема необґрунтовано визнаючи майно як речовий доказ, через що арешт активів може тривати роками, а це перешкоджає їх використанню чи продажу. Водночас КПК не надає чітких механізмів захисту таких прав, хоча закон передбачає, що обмеження права власності має бути максимально коротким. Подібних ситуацій у кримінальній правозастосовній практиці дуже багато.

— Які методи захисту є найбільш ефективними під час роботи з відомими персонами?

— Вибір методів захисту залежить не стільки від медійності клієнта, скільки від конкретних обставин справи. Медійність може як допомагати, так і створювати додаткові труднощі. Наприклад, у корупційних провадженнях, якщо клієнт є політичною фігурою чи має високу медійну впізнаваність, справа автоматично стає резонансною. У таких випадках ми час­то рекомендуємо мінімізувати публічне висвітлення процесу, щоб уникнути негативного впливу на суд, а також на репутацію до ухвалення рішення.

А у випадках, коли звинувачення стосуються приватної особи, яка не є пуб­лічною фігурою, навпаки, медійна увага може допомогти захисту. Це особливо важливо, коли є ознаки зловживань із боку правоохоронців. Тоді публікація деталей справи може сприяти забезпеченню об’єктивності слідства. 

Ми також стикаємося з випадками, коли правоохоронні органи завчасно оприлюднюють інформацію, порушуючи презумпцію невинуватості. У таких ситуаціях ми вживаємо заходів для спростування недостовірної інформації, використовуючи право на відповідь або на спростування, інші правові механізми.

— Чи впливають інноваційні технології, як-от штучний інтелект або електрон­ні бази даних, на роботу адвокатів та ефективність захисту в кримінальних справах?

— Так, інноваційні технології змінюють підходи в адвокатській діяльності. Електронні бази даних дають змогу оперативно отримувати необхідну інформацію для захисту клієнтів. Вони допомагають швидко з’ясовувати обставини справи, перевіряти репутацію свідків та інших учасників процесу й виявляти потенційні конфлікти інтересів. Водночас інформація з таких баз потребує додаткової перевірки, адже в них бувають неточності.

Штучний інтелект також стає корисним інструментом, особливо для підготовки чернеток процесуальних документів, що дає можливість адвокатам зосередитися на більш складних аспектах справи. Він допомагає оптимізувати рутинні задачі, хоча для вироблення основ­ної правової позиції досі залишається критично важливим людський фактор, адже саме адвокат здатний врахувати всі специфічні нюанси справи.

— Як ви бачите майбутнє практики захисту в кримінальних провадженнях в умовах інтеграції України в європейський правовий простір? Які тренди є визначальними для цього сегмента ринку юридичних послуг?

— Євроінтеграція України відкриває нові можливості та водночас зумовлює певні виклики для кримінально-правової практики, впливаючи на появу нових категорій правопорушень і підвищуючи вимоги до захисту прав клієнтів. Угода про асоціацію з ЄС стимулювала адаптацію законодавства, наприклад, в енергетиці. Закон про ринок електроенергії вимагає нових підходів до організації ринку, що спричинило збільшення кримінальних справ у цій сфері, особливо в питаннях ціноутворення. Часто правоохоронці не враховують особ­ливостей енергоринку, що призводить до обвинувачень у завищенні цін, хоча за європейською практикою потрібна участь посередників у торгівлі електроенергією.

Євроінтеграція також стимулює розвиток нових напрямів діяльності українських юристів, багато з яких працюють дистанційно, а дехто відкриває офіси в Європі. Це сприяє інтеграції в європейський правовий простір і залученню іноземних фахівців. Важливим аспектом є впровадження європейських стандартів правосуддя та захисту прав людини, що допомагає адаптувати українське правосуддя до стандартів ЄС.

Водночас євроінтеграція — це ще й виклик, адже ми опиняємося в конкурентному середовищі з великими європейськими юридичними фірмами, де краще знають мови та право ЄС. Це вимагає наявності в нас професійних команд і фахівців, здатних до швидкого розвитку та адаптації.

Крім того, це відповідальність, адже кожен із нас має сприяти країні на її шляху, забезпечуючи високі стандарти у своїй сфері. Важливо також врахувати, що чинні процедури оцінки інтеграції України в ЄС не беруть до уваги питання окупованих територій, що має значний вплив на кримінальну практику та захист фундаментальних прав людини.

У цілому ж інтеграція України в європейський правовий простір посилює захист прав клієнтів, стимулює вдосконалення законодавства та розвиток кримінально-правової практики, що сприятиме прозорості й ефективності правової системи України.