Військова трансформація

Завантажити PDF

Євген Ріяко Народився 25 квітня 1987 року. У 2009 році закінчив юридичний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, спеціаліст права. Аспірант юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Допущений до адвокатської практики у 2011 році. Основні спеціалізації — кримінальна практика і юридичний супровід бізнесу. Має досвід у захисті клієнтів на всіх стадіях кримінального процесу і в судах із питань правового забезпечення безпеки бізнесу, вирішення спорів із контролювальними та правоохоронними органами, захисту від рейдерських атак. Крім цього, бере активну участь у законотворчій діяльності, консультує галузеві асоціації та державні органи, виступає як спікер на профільних конференціях і семінарах. Команда кримінальної практики під керівництвом Євгена Ріяка двічі поспіль (у 2022 та 2023 роках) була відзначена рейтингом «Лідери ринку. Рейтинг юридичних компаній», який проводить видання «Юридична газета».

— Кримінальну практику нині можна занести до однієї з найприбутковіших для юридичних компаній. Цьому посприяли події останніх років чи так було завжди?

— Я можу виділити два фактори: по-перше, зменшення дохідності деяких інших практик, на фоні яких усі почали помічати доходи саме кримінальної практики, а по-друге, об’єктивне збільшення кількості кримінальних справ у практиці White-Collar Crime. Своєю чергою, це зумовлено зміною фокусу економіки на військову, де більша частина товарів і послуг закуповується за державні кошти, і відповідно, контролем за використанням цих коштів із боку правоохоронних органів. 

Кількісні та якісні показники роботи правоохоронців також мають своє значення. Сьогодні чи не кожен правоохоронець або прокурор прагне проводити розслідування економічних, службових або корупційних злочинів і за нагоди «завітати в гості» до представників бізнесу чи посадовців. 

Специфіка діяльності кожної правоохоронної інституції також впливає на кількість кримінальних проваджень в Україні. Наприклад, що стосується бізнесу, то Національне антикорупційне бюро України грає у свою гру, Бюро економічної безпеки України вже «догралося» і чекає на перезавантаження, водночас проводить шалену кількість обшуків та допитів, напевно, керуючись принципом «як в останній раз». Служба безпеки України, формально додаючи кваліфікацію за статтею 111-4 або 114 Кримінального кодексу України, також не стоїть осторонь і здійснює розслідування проваджень щодо бізнесу в більшості випадків за статтею 191 КК України. А Державне бюро розслідувань знайшло своє місце під сонцем завдяки реєстрації кримінальних проваджень стосовно службових і посадових осіб, які за статусом підпадають під їхню підслідність, а потім у ці провадження поступово залучають представників бізнесу як спів­учасників якоїсь змови.

— Чого найчастіше стосуються звернення бізнесу за захистом у кримінальних провадженнях?

— Дев’ять із десяти звернень представників бізнесу стосуються наслідків учас­ті в державних закупівлях, із них майже 80 % — закупівлі у військовій сфері. У мене склалося враження, що майже за кожною гривнею, витраченою з бюджету на військові або пов’язані з ними закупівлі, відкрито кримінальне провадження за статтею 191 КК України. 

Сьогодні кожен директор, підприємство якого бере участь у тендерах, звертається з одним запитанням: чи можуть до них прийти, якщо вони все зробили вчасно, якісно та без відкатів? Звісно, відповідь адвокатів їх засмучує, і вони ставлять уточнювальне запитання: «Що ми можемо зробити вже зараз, до моменту приходу «гостей»?». Керуючись досвідом нашої компанії, ми радимо зробити першочергово три дії. По-перше, необхідно підготувати топменеджмент і співробітників до обшуків. Другий пункт — слід провести аудит документів, укладених під час тендерів. Також потрібно з’ясувати характер спілкування між замовником і виконавцем та окремо визначити роль учасників, які програли тендер.

— Як ви оцінюєте стан реалізації рішення РНБО щодо аудиту кримінальних проваджень стосовно бізнесу?

— Якщо коротко, то ми розуміємо, що це більше політичне вирішення проблеми, ніж правове. Зважаючи на досвід участі в багатьох заходах щодо виконання вказаного рішення РНБО, я зрозумів, що статистика справи цікава. Ми не знаємо достовірно, які показники бралися, чи реальні вони та що там від чого віднімали чи на що ділили. Скажу по-іншому: від адвокатів, що здійснюють захист бізнесу, я не чув жодної історії про закриття провадження за результатами цього аудиту. Можливо, я перебільшую…

Насправді бізнес-асоціації напрацювали проєкт змін до Кримінального процесуального кодексу України, який передбачає більш системне вирішення проблеми тиску на бізнес, і передали його на розгляд профільного комітету Верховної Ради України.

— Чи еволюціонували в роботі органи досудового розслідування? Які нові підходи застосовуються на практиці?

— Тут можна сказати небагато. Спеціалісти/експерти КТЕ справді постійно навчаються та допомагають правоохоронцям, наприклад, правильно копіювати інформацію під час обшуку, знаходити видалену інформацію на пристрої, встановлювати адміністраторів телеграм-каналів тощо.

Проте якщо говорити загалом про всі правоохоронні органи, крім НАБУ, то вони не поспішають учитись. У певному сенсі їм це непотрібно, адже в багатьох випадках суд може виправити недоліки їхньої роботи чи зробити рішення більш прогнозованим. 

— Однією з найпоширеніших підстав для закриття кримінального провадження називають порушення строків досудового розслідування. Чому так відбувається? Чи можна це розглядати як своєрідний тиск на бізнес?

—Дійсно, такий реальний зріз ситуації. Це правда, що бізнес потерпав і продовжує потерпати від нескінченних строків кримінальних проваджень. На жаль, мушу констатувати, що грантові організації пролобіювали цього року скасування строків у фактових кримінальних провадженнях. Хотіли одне — прибрати підставу для закриття проваджень стосовно «корупціонерів», а натомість отримали протилежне — бізнес не може більше розраховувати на закриття проваджень за спливом строків.

— Які цьогорічні висновки ВС варто виокремити як особливо вагомі?

— Варто виділити декілька рішень Верховного Суду, які мають суттєвий вплив на практику захисту в справах White-Collar Crime. Зокрема, це принципова позиція щодо застосування спеціальної конфіскації. У вересні 2024 року Верховний Суд у справі № 183/4229/23 ухвалив важливе рішення, яке уточнює, що спеціальна конфіскація може бути застосована під час апеляційного розгляду лише за умови, що це не погіршує становище обвинуваченого. Це створює додаткові гарантії для осіб, обвинувачених у посадових злочинах, пов’язаних із майном, і формує справедливий підхід до спеціальної конфіскації, особливо в справах White-Collar Crime, де часто йдеться про майнові активи.

Також у квітні цього року ККС ВС у справі № 404/6810/20 уточнив межі відповідальності службових осіб приватних підприємств, зокрема щодо зловживання правами на управління майном контр­агента. Суд постановив, що службова особа приватного підприємства не може бути притягнута до відповідальності за статтею 191 Кримінального кодексу України, якщо не буде доведено, що вона мала право управляти або розпоряджатися майном контрагента. Крім того, для притягнення до відповідальності за статтею 336 цього кодексу обвинувачення має довести, що складені документи містять неправдиву інформацію стосовно погодженої вартості. 

Окрім того, варто згадати справу, в якій розслідувався випадок, коли службова особа прокуратури привласнила матеріальні цінності, здобуті під час розслідування кримінальної справи, задля власного збагачення. Суд визначив, що дії особи з метою збагачення вказують на наявність корисливого мотиву, який є критичною ознакою для кваліфікації злочину як привласнення чи розтрати. Водночас, якби це була недбалість, а не навмисна дія, злочин мав би іншу кваліфікацію.