| Україна продовжує гармонізацію законодавства зі стандартами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), зокрема у сфері антикорупційної політики. У грудні 2024 року набули чинності зміни до Кримінального кодексу (КК) України та Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, спрямовані на імплементацію Конвенції ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях. Запроваджені норми розширили межі «кримінальної відповідальності» юридичних осіб, допустивши її без обов’язкового встановлення та доведення вини конкретної фізичної особи. Таке нововведення має на меті посилення антикорупційного контролю, але водночас створює низку ризиків для бізнесу, зокрема щодо правової визначеності та передбачуваності застосування санкцій. Розширення меж відповідальності До внесення змін кримінально-правові заходи до юридичних осіб застосовувалися лише за наявності вироку стосовно фізичної особи, дії якої були визнані вчиненими від імені та/або в інтересах компанії. Закон № 4111-IX від 4 грудня 2024 року запровадив нову конструкцію, за якою достатньою підставою для притягнення до відповідальності є сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, що має ознаки злочинів, передбачених статтями 209, 369, 369-2 КК України, навіть без ідентифікації винної особи. Такий підхід суперечить принципу презумпції невинуватості та індивідуалізації кримінальної відповідальності. Крім того, залишається невизначеним обсяг обов’язків юридичних осіб щодо запобігання корупції, адже закон не конкретизує, які саме комплаєнс-механізми вважаються належними. Це створює простір для вибіркового тлумачення та можливих зловживань. Спеціальне провадження:
новий інструмент прокурорського контролю Новелами КПК України (глава 37-1) передбачено можливість здійснення окремого кримінального провадження щодо юридичної особи, незалежно від статусу чи результатів розслідування стосовно фізичної особи. Таке провадження може бути розпочате за постановою прокурора або ухвалою суду, якщо: — це не вплине на повноту досудового розслідування та судового розгляду щодо фізичної особи; — є вирок або рішення про закриття провадження стосовно уповноваженої особи, яка діяла від імені та/або в інтересах юридичної особи; — підозрюваний, обвинувачений чи уповноважена особа, яка діяла від імені та/або в інтересах компанії, померла; — існують інші обставини, які унеможливлюють провадження щодо фізичної особи (ухилення від слідства, тяжка хвороба, дипломатичний імунітет, відмова в екстрадиції тощо). Надання прокурору права самостійно оцінювати доцільність такого провадження підвищує ризики суб’єктивного застосування норм. Ба більше, навіть у разі закриття справи щодо фізичної особи через відсутність складу злочину юридична особа може залишатися об’єктом кримінального переслідування, що створює правову колізію та потенційний інструмент тиску на бізнес. Нові заходи кримінально-правового характеру До вже чинних заходів додано нефінансові, які можуть застосовуватися за результатами спеціального провадження. Серед них: тимчасові обмеження на провадження певних видів діяльності, користування ліцензіями, участь у тендерах чи рекламування власної діяльності. Хоча вони формально не мають фінансового характеру, наслідки можуть бути економічно значущими — від призупинення роботи підприємства до втрати частки ринку. Водночас механізм відшкодування шкоди в разі безпідставного застосування таких заходів не передбачений, що створює дисбаланс між повноваженнями держави та правами бізнесу. Процесуальні прогалини Законодавство також не врегульовує порядок участі представника юридичної особи в судовому процесі. Зокрема, стаття 483-7 КПК України дозволяє розглядати клопотання про тимчасові обмеження без участі представників компанії, якщо існує ризик відчуження активів або ліквідації. На практиці це може призвести до ситуацій, коли рішення ухвалюються без позиції сторони захисту. Крім того, відсутні положення щодо органів, уповноважених контролювати виконання рішень суду про застосування таких заходів. Це формує правовий вакуум, який може ускладнити як виконання рішень, так і захист прав компаній. Відповідальність без вини
чи крок до прозорості? Запровадження механізму кримінальної відповідальності юридичних осіб без доведення вини фізичної особи є кроком до виконання міжнародних зобов’язань України. Водночас він породжує ризики вибіркового переслідування бізнесу, підриває принципи персональної відповідальності та правової визначеності. Для забезпечення балансу між антикорупційною ефективністю та гарантіями прав підприємницької діяльності необхідне комплексне доопрацювання нормативної бази, зокрема уточнення критеріїв комплаєнсу, механізмів відшкодування шкоди та процесуальних гарантій участі компаній у провадженні. Лише за цих умов оновлений інститут зможе слугувати інструментом зміцнення правопорядку, а не фактором невизначеності для бізнесу. | 
Видавництво