Системність замість хаосу

У 2025 році КГС ВС продовжив формувати системні правові підходи, спрямовані на забезпечення сталості та єдності судової практики, ефективного судового захисту в умовах воєнного стану.

Нагальним сьогодні стало врегулювання тривалої проблеми щодо неоднакового застосування рішень регулятора та їх дії в часі, а саме — відповідальності сторін за зобов’язаннями на ринку електроенергії, які виникли до запровадження в Україні воєнного стану. Так, у справі № 908/948/23 об’єднана палата КГС ВС фактично усунула правову невизначеність, що спричиняла конфлікт інтересів між учасниками ринку електроенергії, та сформувала позицію, яка дала змогу забезпечити справедливий баланс інтересів усіх учасників ринку. Зокрема, вона виснувала про неможливість розширеного тлумачення рішення регулятора й надання йому зворотної дії в часі, що допускало б його застосування до початку запровадження воєнного стану, тобто щодо порушення чи прострочення, яке сталося в попередні періоди.

КГС ВС послідовно та системно формує підходи до забезпечення належного й ефективного судового захисту прав учасників господарських відносин.

Воєнний стан в Україні також зумовив виникнення проблеми стосовно належного способу захисту права в спорах щодо повернення об’єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту та за чинним законодавством можуть перебувати в приватній власності (на відміну, наприклад, від земель водного чи природно-заповідного фонду). Донедавна це питання залишалось невизначеним, і КГС ВС поставив крапку в ньому, зазначивши, що вимога про повернення об’єкта нерухомого майна, який є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційним укриттям), від особи, за якою зареєстроване право власності, має розглядатися як віндикаційний позов, оскільки така особа за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем об’єкта, натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об’єкт, не є його володільцем (справа № 918/938/23).

Поряд із визначенням належного й ефективного способу захисту прав та інтересів учасників господарських відносин КГС ВС значну увагу приділяє захисту прав добросовісного набувача, послідовно наголошуючи на неможливості витребування майна в такого суб’єкта. Закон чітко передбачає захист
добросовісних набувачів у разі придбання ними майна в порядку виконання судових рішень (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України). Це безумовне правило, закріплене законодавцем як «обмеження віндикації», ґрунтується на авторитеті держави й суду, рішення якого є обов’язковим до виконання на всій території України. Тож у справі № 922/82/20 КГС ВС зауважив, що добросовісність і недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність придбання майна в особи, яка не має права на його відчуження. Водночас такі категорії, як «добросовісність», яка належить до фундаментальних засад цивільного права, а також «недобросовісність», не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях. Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважатиметься добросовісним доти, доки не буде доведено протилежне.

Отже, КГС ВС і надалі попри виклики, пов’язані з війною, продовжуватиме свою роботу, спрямовану на забезпечення правової стабільності, захист прав бізнесу та підвищення інвестиційної привабливості України.