Стійкість правосуддя

За перше півріччя 2025 року в судах усіх інстанцій перебувало понад 3,3 млн справ, що на 8 % більше, ніж торік. Розглянуто 2,2 млн справ, тобто більшість проваджень було вирішено. До місцевих судів надійшло 2 млн справ (зростання на 6 %), до апеляційних — 349 тис. (на 17 % більше). Верховний Суд (ВС) розглянув 45 993 із 46 925 отриманих справ і матеріалів — майже повна відповідність між надходженням і результатом. Ці показники свідчать про ефективність судової системи й довіру громадян: навіть у час війни українці бачать у суді головний механізм захисту своїх прав.

Верховний Суд продовжує формувати актуальну судову практику, що відповідає умовам воєнного часу. Його рішення визначають орієнтири для судів усіх рівнів і зміцнюють правову визначеність. Серед них — позиції Великої Палати щодо предмета кримінальних правопорушень, передбачених статтею 204 Кримінального кодексу України, правового режиму земель Укрзалізниці та земельних ділянок, розташованих у межах прикордонної смуги, а також висновки касаційних судів у кримінальних провадженнях стосовно корупційних злочинів, у справах про соціальний захист військових і членів їхніх сімей, банкрутство, трудові відносини та оподаткування.

Водночас судова система щодня стикається з безпековими ризиками. Постійні обстріли, окупація окремих територій, руйнування будівель судів і загроза життю працівників стали частиною нашої реальності. Пошкоджено понад 160 приміщень судів, більш ніж 15 зруйновано повністю. Для забезпечення безперервності здійснення правосуддя в період із 2024 року змінено територіальну підсудність 16 судів. Гарантування безпеки людей залишається безумовним пріоритетом судової влади.

Гострою проблемою залишається кадрова криза. У 2024 році у відставку пішли 285 суддів, а за дев’ять місяців 2025-го — ще 171. У деяких судах залишилось по два судді, що фактично обмежує доступ громадян до правосуддя. Через надмірну тривалість процедури добору суддів потребують удосконалення: важливо забезпечити їхню швидкість без шкоди для прозорості та доброчесності.

Воднораз спостерігаються й позитивні зрушення. Тривають конкурси до місцевих і апеляційних судів. На фінальній стадії перебуває конкурс до адміністративних, господарських і загальних апеляційних судів. Уже визначено перших переможців, зокрема до Житомирського та Сумського апеляційних судів. Ці кроки створюють підґрунтя для поступового відновлення кадрового потенціалу, зменшення навантаження на чинних суддів і забезпечення стабільності правосуддя в усіх регіонах країни.

Також у 2025 році Президент України призначив нових членів Вищої ради правосуддя, завдяки чому вона функціонує у складі 17 членів. Це суттєво посилило інституційну спроможність судової влади.

Серед ключових проблем — матеріальне забезпечення. Рівень оплати праці працівників апаратів судів довгий час залишався недостатнім, що сприяло відтоку кадрів. У вересні 2025 року уряд ухвалив рішення про підвищення зарплат шляхом запровадження нових коефіцієнтів. Це важливий і своєчасний крок до стабілізації кадрової ситуації та визнання значущості праці працівників системи правосуддя.

Одним із визначальних напрямів року стала цифровізація судочинства. У лютому запущено україномовну версію Платформи обміну знаннями ЄСПЛ, а у квітні ВС презентував оновлену Базу правових позицій із використанням технологій штучного інтелекту. Ці інновації роблять правосуддя більш доступним, відкритим і технологічно ефективним.

Україна попри війну впевнено рухається шляхом європейської інтеграції. Верховний Суд активно бере участь у цьому процесі, зокрема в реалізації розділу 23 Дорожньої карти «Верховенство права». Цей розділ передбачає низку заходів, щодо 16 з яких Верховний Суд визначено відповідальним виконавцем. Ідеться про завдання стосовно забезпечення незалежності судової влади, доброчесності суддів, удосконалення системи доступу до правосуддя та забезпечення єдності судової практики. Для координації виконання цих завдань створено спеціальну робочу групу з представників усіх касаційних судів і Великої Палати ВС.

Попри надзвичайні виклики судова система України залишається функціональною, відкритою та орієнтованою на громадянина. Її робота в умовах війни та інших викликів — це не тільки прояв професійної відданості, а й доказ того, що правосуддя є основою державності та гарантією прав людини. 2025 рік підтвердив: український суд здатний не лише вистояти, але й розвиватися, формуючи нову правову культуру майбутньої європейської України.