Читати PDF

Санкційні налаштування

Законодавче підґрунтя та практика застосування санкцій в Україні: ризики для доброчесного бізнесу

Завантажити PDF

 

 

Володимир Ващенко, партнер-засновник VB Partners, керівник практики Dispute Resolution

 

Денис Шкаровський, партнер VB Partners, керівник практики Sanctions

 

В Україні інститут санкцій запроваджено у 2014 році шляхом прийняття Закону України «Про санкції». 

Закон став відповіддю на анексію рф Криму та збройний конфлікт на Сході України. 

У 2014-му законодавець передбачив дві групи санкцій: 

  • секторальні (щодо певного сектору економіки);
  • персональні (стосовно конкретної особи, яка загрожує національній безпеці). 

Загалом було передбачено 25 видів санкцій: блокування активів, запобігання виведенню капіталів за межі України, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів тощо. 

Останній вид «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування» робить перелік невичерпним.

У травні 2022 року запроваджено новий вид санкцій — стягнення активів пособників російської федерації в дохід держави (націоналізація активів).

Стратегічне значення санкційного комплаєнсу для бізнесу

В умовах активного застосування санкцій для боротьби з агресором санкційний комплаєнс уже став невіддільною частиною бізнес-процесів. 

Це обумовлено надвисокою ціною співпраці з підсанкційною особою або представником рф.

Наслідки такої співпраці в Україні описано нижче.

1.Репутаційна та/або комерційна шкода. Співпраця з підсанкційною особою, пособником рф може стати підставою для розірвання укладених контрактів, що очевидно призведе до збитків.

2.Обмежена відповідальність за неналежний нагляд. Прикладом такого виду «покарання» може бути застосування регулятором заходів впливу до банків та інших фінансових установ, скасування реєстраційних дій.

3.Застосування персональних санкцій. Прикладом може бути запровадження санкцій у травні 2023 року щодо групи компаній, які на Кіпрі надавали фідуціарні послуги компаніям, пов’язаним із підсанкційними особами.

4.Стягнення активів у дохід держави за позовом Мін’юсту. Співпраця з підсанкційною особою, пособником рф сьогодні може стати підставою для стягнення активів у майбутньому.

Підтвердження — справи про націоналізацію активів, які зараз розглядаються у ВАКС. 

Найбільший ризик щодо націоналізації активів становлять:

  • спільне інвестування.

Фінансування активу спільно з пособниками держави-агресора може стати підставою для його націоналізації.

Загалом потрібно буде займати відкриту позицію та бути готовим розкрити структуру володіння часткою, структуру юридичної особи (зокрема її історію), деталі угоди з «партнером»;

  • кредитування пособниками держави-агресора.

Отримання коштів від пособників рф може свідчити про наявність у них права вимоги на актив. Це, своєю чергою, підтверджує контроль підсанкційної особи над активом, що є підставою для його націоналізації;

  • придбання активів у підсанкційних осіб.

Мін’юст може стверджувати, що угода з придбання активів у пособника держави-агресора є фіктивною. Єдина її мета — виведення активу з-під ризику націо­налізації. У такому випадку перед доброчесним набувачем постане завдання довести реальність угоди.

5.Кримінальна відповідальність. Попри те що наразі за порушення/обхід санкцій не передбачено кримінальної відповідальності, співпраця з підсанкційними особами може кваліфікуватись як злочин проти безпеки, легалізація активів тощо.

Рекомендації для бізнесу щодо мінімізації санкційних ризиків

Очевидно, що вигідніше не допустити виникнення проблеми, ніж її вирішувати. Мінімізації санкційних ризиків сприятиме ефективний внутрішній комплаєнс.

Рекомендовані інструменти: 

  • Державний реєстр санкцій.

Реєстр почав функціонувати в січні 2024 року. Він містить відомості про всіх юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано санкції в Україні. 

До того ж інколи відомості в Державному реєстрі санкцій з’являються ще до публікації відповідного указу Президента України;

  • портал Головного управління розвідки War and Sanctions. 

Портал ГУР став заміною порталу НАЗК «Війна та Санкції», однак не містить розділу щодо міжнародних спонсорів війни. 

Натомість портал ГУР містить відомості про осіб, причетних до депортації українських дітей; іноземні компоненти в російській зброї; санкційні списки партнерів; морські судна, які заходили в Крим, перевозили зерно, паливо тощо в обхід санкцій, та ін.;

  • санкційні списки іноземних держав;
  • спеціалізовані бази даних (OpenSanctions, LexisNexis, World-Check тощо).

Практичні кроки у випадку застосування санкцій

Варіанти дій у разі запровадження санкцій щодо бізнесу або його контрагентів — різні.

Якщо санкції застосовано до бізнесу, існують два варіанти їх скасування: 

  • в судовому порядку шляхом оскарження указу Президента України у Верховному Суді як суді першої інстанції; 
  • в адміністративному порядку шляхом звернення до суб’єктів застосування санкцій (ініціатора, РНБО, Президента України). 

Скасування санкцій можуть супроводжувати такі складнощі.

1.Відсутність офіційної інформації про підстави їх застосування на етапі оскарження. Ні рішення РНБО про запровадження санкцій, ні указ Президента України про введення його в дію не будуть містити підстав застосування обмежувальних заходів. 

Це очевидно не відповідає міжнародним стандартам (як наголошував верховний комісар ООН із прав людини) та практиці міжнародних інституцій, які також застосовують санкції. 

2.Тривалий розгляд зазначеної категорії справ Верховним Судом (від 1 до 5 років). Це зумовлено, по-перше, засекречуванням ініціатором санкцій підстав їх застосування.

Найчастіше відомості про підстави запровадження санкцій містять гриф «таємно». А отже, представнику бізнесу потрібно отримати допуск і доступ до державної таємниці, що здійснюється за окремою процедурою. Тривалість процедури — до 6 місяців.

По-друге, на строк впливає завантаженість суддів. Справи про скасування санкцій розглядаються колегією з п’яти суддів. Відсутність хоча б одного з них призводить до відкладення засідання. Заміна одного судді зумовлює розгляд справи спочатку. 

3.Відсутність чіткої регламентації скасування санкцій в адміністративному порядку. Закон про санкції лише передбачає таку можливість. Натомість строки розгляду та процедура не врегульовані. 

Що стосується запровадження санкцій до контрагентів, то, як було сказано вище, ціна співпраці з підсанкційною особою надто висока. 

Поради для бізнесу:

  • due diligence усіх угод із підсанкційним контрагентом;
  • реальне розмежування бізнесу, вихід із партнерства, розірвання угод;
  • проактивна GR-комунікація щодо прийнятих рішень.

Криміналізація порушення санкційних режимів в Україні: до чого готуватись бізнесу?

У квітні 2024 року Рада ЄС ухвалила директиву, яка:

  • зобов’язує всіх членів ЄС запровадити кримінальну відповідальність за порушення санкцій;
  • окреслює мінімальні правила щодо визначення злочином діянь стосовно порушення санкцій та встановлення покарання за них.

Зазначена директива є обов’язковою до запровадження державами — членами ЄС до травня 2025 року. Вона також стала поштовхом для України повернутися до питання криміналізації порушення/обходу санкцій після невдалих спроб це зробити у 2020, 2021 та 2023 роках.

У 2024 році Мін’юст спільно з Інститутом законодавчих ідей підготували проєкт змін до законів України. 

Запропоновано комплексні зміни до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Закону «Про санкції».

Основні пропозиції наведено нижче. 

1.Пряма заборона порушувати та обходити санкції. Під обходом санкцій розумітимуть такі умисні дії: 

  • діяльність, обмежена санкціями, без спеціального дозволу;
  • ненадання або надання неправдивої інформації про активи, які підлягають блокуванню;
  • неоновлення інформації про бенефіціара заблокованих активів;
  • дії із заблокованими активами, зокрема їх перетворення, маскування, будь-яке приховування.

2.Визнання порушення санкцій злочином. Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України двома видами злочинів:

  • умисне порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
  • необережне порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

3.Обов’язок задекларувати заблоковані активи. Вимога звітувати про заморожені активи існує в законодавстві ЄС із 2014 року. В Україні осіб, до яких застосовується санкція блокування активів, також хочуть зобов’язати задекларувати свої активи. 

Крім того, інформацію потрібно буде надати навіть непідсанкційним особам, якщо їхніми активами володіє чи користується третя особа, щодо якої санкції запроваджено. 

Декларуванню підлягатиме все нерухоме майно та рухоме вартістю понад 151 400 гривень, цінні папери, корпоративні права, нематеріальні активи, криптовалюти тощо.

Особи, до яких уже застосовано санкції, зобов’язані будуть надати таку інформацію після врегулювання питання постановою Кабміну. 

4.Видача офіційних дозволів на вчинення дій підсанкційним особам. 

Очікується, що до кінця 2024 року законопроєкт буде зареєстровано у Верховній Раді.

Читати PDF