Санкції в динаміці
Завантажити PDF
 | Інна Богатих Народилася 23 листопада 1977 року в м. Миронівці Київської області. У 1999 році закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство». Працювала в банківському секторі: у 2001–2010 роках — у «Правекс-Банку» та у 2021–2022 роках — в «Альфа Банку». У 2012–2017 роках була координатором комітету з питань захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України, у 2017–2021 роках очолювала апарат НАБУ. З червня 2022 до травня 2024 року — директор департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України. 7 травня 2024 року призначена на посаду заступника міністра юстиції. |
— З якими викликами стикається Україна під час застосування санкційних механізмів, зокрема стягнення на користь держави активів підсанкційних осіб?
— Безкарна агресія рф тривалий час розхитує світовий та порушує міжнародний порядок. Україна щодня перебуває в смертельній небезпеці від російських ракет, тому у відповідь на цілеспрямовані напади і звірства вживає контрзаходів проти агресора завдяки юридичному механізму застосування санкції стягнення в дохід держави активів росії та прихильників путінського режиму. Санкція — це контрзахід, який є реакцією на протиправні діяння іншої недружньої держави, а тому протиправність такого заходу виключається.
Саме на цій доктрині контрзаходів побудована логіка санкції стягнення. У сьогоднішніх реаліях санкції є ефективним способом реагування на підтримку підсанкційними особами повномасштабної жахливої війни рф проти України. Захист — не право, а обов’язок держави. На жаль, це не такий швидкий процес, як хотілось би кожному, але він триває, ми рухаємось. І дуже часто не завдяки, а всупереч усьому. Застосування цього виду санкції є винятковим заходом, що може бути реалізованим у період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну особу вже накладено санкцію у вигляді блокування активів за рішенням Ради національної безпеки і оборони, введеним у дію указом Президента України. Очевидно, що не з власної волі, а у відповідь на агресію рф, і вторгнення на територію суверенної держави Україна відповідним чином реагує.
Одним із найбільших викликів зараз для Мін’юсту є те, що за два роки застосування санкції стягнення в Україні, розуміючи наслідки, підсанкційні особи роблять усе можливе, щоб максимально приховати власні активи. Неподання та/або закриття звітності компаніями, що контролюються особами, пов’язаними з рф і підсанкційними особами, стає дедалі більш поширеним. Отримання інформації з реєстрів — як російських компаній, так і іноземних — є задачею із зірочкою для правоохоронних та розвідувальних органів.
— Яку саме роботу в цьому процесі виконує Мін’юст? Якими є ваші основні напрацювання на кожному етапі?
— Мін’юст уже понад два роки виконує функції органу, який ініціює застосування санкції стягнення активів підсанкційних осіб. Вирішення питання про стягнення активів відбувається в судовому порядку, в адміністративному процесі. Зміни до Закону України «Про санкції» з 24 травня 2022 року надали можливість Мін’юсту стягувати в дохід держави не тільки активи підсанкційних осіб, які безпосередньо їм належать, але й ті «активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними», тобто активи, які формально не належать підсанкційній особі, але вона все-таки контролює це майно. А отже, для звернення до суду Мін’юст має зібрати доказову базу: обґрунтувати та довести наявність підстав для стягнення активів (їх перелік визначено законом), а найголовніше — знайти активи, які належать підсанкційній особі або якими вона розпоряджається.
Усі кейси абсолютно різні, немає загальних принципів роботи, що є універсальними для всіх. Тому завдання, яке маємо виконати, — це встановити всіх осіб (юридичних та фізичних), які можуть бути пов’язані з підсанкційною особою і через яких вона може розпоряджатись активами. Наступний крок — проаналізувати всі історичні зміни, що відбувалися з тим чи іншим активом, передусім корпоративними правами, які належать підсанкційній особі або якими вона може розпоряджатись.
Ну і звісно, успішним результатом усіх етапів нашої роботи є судове рішення про стягнення активів підсанкційних осіб у дохід держави. Станом на сьогодні маємо 52 рішення, які набрали законної сили.
— Які виклики виникають під час доведення зв’язку активів із підсанкційними особами в суді?
— Сам процес встановлення зв’язку відповідних активів із підсанкційною особою є більш ніж складним, оскільки структурування бізнесу часто здійснено через низку іноземних юрисдикцій та декілька десятків компаній. Крім того, дуже рідко трапляються випадки, коли прямим власником активу є підсанкційна особа. Переважна кількість бенефіціарів, які мають зв’язки з рф та фізичними і юридичними особами, зазначеними в санкційних списках РНБО, володіють такими активами як бенефіціари з непрямим впливом, тобто через третіх осіб. Кожного разу під час підготовки та в процесі розгляду санкційної справи можна дізнатися щось нове, до чого вдаються підсанкційні особи, щоб за будь-яку ціну зберегти свої активи.
Авжеж, під час судових засідань ми чуємо контраргументи про добросовісність набуття активів у власність третіми особами, про достатність фінансових ресурсів для їх набуття, про відсутність будь-якого впливу підсанкційної особи на відчужені третім особам активи.
Незважаючи на глибокий аналіз усієї доступної інформації до подання позову, в деяких особливо складних кейсах усі деталі та подробиці угод / договорів / схем / намагань сховати актив ми, як правило, дізнаємось уже в судовому процесі. І маємо оперативно реагувати на них. Але особисто я дуже люблю такі процеси, оскільки вони відкривають усю картину того, що відбувалося насправді. Тут хочу висловити слова подяки команді департаменту санкційної політики: ваша мотивація, заснована на власних цінностях, — зразок поведінки достойних державних службовців і громадян своєї країни. Ну і звісно, подяка нашим гідним опонентам. Кожен має право на захист, і це є нормою правової держави.
— Як ви оцінюєте ризики інвестиційних позовів, пов’язаних із санкційними експропріаціями? Як це впливає на інвестиційний імідж України?
— Україна забезпечує захист іноземних інвестицій як на рівні закону, так і шляхом укладення угод (здебільшого двосторонніх) задля взаємного визнання рівних можливостей для провадження підприємницької діяльності своїми громадянами та громадянами інших країн і їх однакового захисту на території України. Оскільки санкція стягнення є саме контрзаходом, спрямованим на зміну поведінки особи, її застосування не може погіршувати інвестиційний імідж України, а навпаки, метою є відшкодування збитків, спричинених агресією рф, яку усвідомлено та активно підтримує підсанкційна особа. Наша справа — забезпечення сприйняття світовою спільнотою санкції стягнення як підтвердження рішучості дотримуватися міжнародних зобов’язань, забезпечити мир і публічний порядок, що тільки підвищить інвестиційну привабливість України та зміцнить довіру до нашої країни як держави, яка бореться й укріплює надзвичайною ціною верховенство права у світі.
— Судове рішення про стягнення активу є достатнім для його «юридичного очищення»? З якими ризиками можуть зіткнутися покупці таких активів?
— Застосування санкції стягнення відбувається відповідно до порядку, встановленого законодавством, а отже, є повністю законним. Відповідне рішення ВАКС, яке набрало законної сили, є підставою для реєстрації активу за державою, тобто власність підсанкційної особи стає власністю України в особі Фонду державного майна. Надалі ФДМУ може реалізовувати таке майно на відкритих публічних аукціонах через платформу «Прозорро.Продажі». Тому, купуючи санкційний актив у держави, покупці є добросовісними набувачами в розумінні цивільного законодавства. Україна має посилити власний механізм скринінгу інвестицій, як це відбувається у країнах ЄС, за допомогою якого інвестиції у сфери критичної інфраструктури ретельно перевіряються та можуть бути заборонені, для того щоб ми були впевнені, що не повторимо помилки української історії залучення коштів.
— Чи має Міністерство юстиції плани щодо вдосконалення санкційного законодавства? Які новації зараз обговорюються?
— Виклики під час застосування санкцій, зокрема санкції стягнення, про які ми спілкувалися, є для нас сигналом реагувати, інакше втрачається сенс санкційної політики, а економічний та політичний вплив держави на підсанкційних осіб стає формальним. Тому наразі Мін’юст у складі ініціативної робочої групи активно працює над законопроєктом, яким пропонується внесення змін до кримінального законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення санкцій. Криміналізація відповідальності країнами — членами ЄС передбачена Директивою про визначення кримінальних злочинів і покарань за порушення обмежувальних заходів ЄС (прийнятою 24 квітня 2024 року Європейським парламентом та Радою Європи). Крім того, продовжуємо розробку концепції законопроєкту, що має на меті забезпечити захист прав власності непідсанкційних осіб, які, як співвласники активу, залучаються до участі у справах про застосування санкції у вигляді стягнення як треті особи. Авжеж, є потреба в комплексному оновленні й удосконаленні санкційного законодавства з урахуванням міжнародних практик, щоб воно відповідало реаліям політично-економічної ситуації та викликам, які стоять перед країною.
Видавництво