Робота з ризиками

Народився в 1976 році у Вінниці. У 1997 році закінчив юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Починаючи з 1995 року працював в АК «Київенерго», пройшовши шлях від старшого юриста до директора юридичного департаменту. Пізніше обіймав посаду голови юрдепартаменту ДП «Енергоринок». У 2005 році спільно із Сергієм Алєксєєвим заснував юридичну компанію «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» зі спеціалізацією на питаннях банкрутства й реструктуризації заборгованості, корпоративного управління, судового та арбітражного вирішення спорів. З 2014 року у зв’язку з обранням Сергія Алєксєєва народним депутатом України очолює компанію на позиції керуючого партнера. У 2025 році створив та очолив лобістську компанію AB Impact. Адвокат, арбітражний керуючий. Спеціалізація: банкрутство та реструктуризація заборгованості, судове вирішення спорів, банківське й фінансове право, корпоративне право, нерухомість і земельне право.

­— Як та чому ви вирішили доповнити свою юридичну практику ще й лобістською діяльністю?

— Сучасна діяльність адвоката включає в себе набагато ширший спектр послуг, ніж класична робота юриста. По суті нашою задачею є лобіювання інтересів клієнта. Прикро, що у нашому суспільстві слово «лобізм» історично мало дещо негативну конотацію, а саме явище довгий час перебувало поза межами правового регулювання.

На мою думку, Закон про лобіювання дещо запізнився, але добре, що він почав діяти. Звісно, до цього можуть бути питання — не помиляється той, хто нічого не робить, — однак його головне досягнення в тому, що лобіювання виведено з тіні, з’явилась легальна можливість розвивати цей напрям.

Створювати власну лобістську компанію ми вирішили фактично в день ухвалення закону, чекали лиш офіційного початку роботи Реєстру прозорості. Дуже скоро ми зрозуміли, що наші основні клієнти перебувають за межами країни. Це іноземці, потенційно зацікавлені в інвестуванні у відновлення України, створення тут підприємств, відкриття нових сфер діяльності. Саме тому представництва нашої компанії AB Impact працюють у Римі та Вашингтоні. Ба більше, наша перша презентація відбулася саме в Римі як сайд-івент Ukraine Recovery Conference. Наш захід відкривав віцеспікер українського парламенту, серед гостей були віцеспікер норвезького парламенту й американські конгресмени, а також представники великого бізнесу. І всі присутні наголошували на зацікавленості в Україні та готовності допомагати.

— У яких саме послугах зацікавлені іноземці?

— Фактично кожному, хто планує виходити на український ринок, необхідний місцевий провідник, який би провів через складний ландшафт українських реалій і допомагав би, підказував, що й до чого. У великих інвесторів, готових вкладатися в ризикові напрями, як правило, виникає потреба в певних індивідуальних умовах розміщення своїх інвестицій, а це вже класичне поле для лобіювання, тому що необхідно індивідуально вирішити певні питання, добитися пільг чи спеціальних преференцій, які отримає той чи інший інвестор, щоб зайти в Україну.

— Чи розглядаєте ви як клієнтів зацікавлений у залученні інвестицій український бізнес, а можливо, й державу в цілому?

— Безумовно, причому не лише бізнес. Нашим стратегічним партнером є також місцева влада, зацікавлена в залученні  інвестицій для розвитку громад. Водночас є й інший трек: ми фіксуємо зацікавленість представників українського істеблішменту щодо представлення їхніх інтересів в американському суспільстві. І наше стратегічне партнерство з провідною вашингтонською компанією Mercury може тут стати в пригоді. Уже маємо приклади успішних бізнесів в Україні та Європі, які потребують нашої кваліфікованої лобістської підтримки для виходу на американський ринок.

Якщо повернутися до питання інвестицій, то іноземці насправді дуже зацікавлені брати участь у процесі відновлення України. Поряд із гуманітарними ініціативами, такими як відбудова міст, усі прекрасно розуміють, що в нас нині загалом унікальний момент, коли ти можеш розвинути буквально будь-який бізнес, тому що все розбомблено, економіка працює вкрай погано, і відповідно, немає ні конкуренції, ні якихось складних моментів для входу. Будь-який державний орган чи місцева влада із задоволенням допомагає, аби лиш ти не передумав і все-таки зайшов з інвестицією.

— З іншого боку, нікуди не поділися юрисдикційні ризики України, про які всі завжди говорять. Чи розглядаєте ви можливість лобіювання законодавчих змін, які сприятимуть приходу інвесторів?

— Це один із найперших пріоритетів. Усі прекрасно розуміють, що ні ми, ні будь-хто у світі не може відповісти на запитання щодо ризиків війни. Про це ніхто й не питає. Це лотерея: або прилетить, або не прилетить, тут ти ніяк не застрахований. Але питання security investment дійсно найбільше цікавить всіх інвесторів. На жаль, нам доводиться враховувати складний фон і репутаційні виклики, що сформувалися навколо України, зокрема — історії про вимушений вихід великих міжнародних корпорацій з ринку. І що показово, одна з думок, які я почув на Ukraine Recovery Conference, — іноземні інвестори дуже бояться нашої української судової системи.

Вони вважають, що це одне з наріжних питань, бар’єр для входу. Тому насамперед усі розглядають варіанти, як інвестувати в український бізнес, але водночас не потрапляти під юрисдикцію українських судів. А зробити це насправді вкрай важко.

Тож укотре порушується питання чергової судової реформи, хоча насправді це всім уже набридло: суди реформуються, здається, весь час, скільки я займаюся юриспруденцією. Але зараз вектор дискусії зміщується в бік створення окремого міжнародного інвестиційного суду в Україні, під юрисдикцію якого потрапляли б абсолютно всі питання господарського, цивільного та адміністративного судочинства, що стосуються підприємств з іноземними кваліфікованими інвестиціями. Це поки що тільки ідея, але вона дуже активно обговорюється, зокрема в середовищі іноземних інвесторів.

Мені особисто ця ідея дуже подобається, бо вона універсальна: ми можемо досить швидко відповісти на всі складні запитання, тому що будь-яка класична судова реформа потребуватиме величезної кількості часу, та в будь-якому разі залишаться якісь проблеми. Не має значення, яким саме суддям довіряє інвестор: англійським, європейським чи українським. Механізм має бути гнучким. Головне, щоб він забезпечував ефективний захист інвестора від можливого тиску або втручання державних інституцій та гарантував справедливий і неупереджений розгляд спору.

— А яким чином можна забезпечити аналогічний рівень захисту не лише для іноземних інвесторів, але й для українських підприємців?

— Усе дуже просто. Продайте хоча б 10 % свого бізнесу іноземцю — і все, ви незалежні від української судової системи. Але за умови, що ця реформа буде реалізована і такий механізм почне працювати.

— Якими будуть ваші основні меседжі щодо інвестування в Україну?

— Найголовніше — не втратити момент. Сьогоднішні контракти перетворяться на реальні кейси в найкращому випадку за рік. Насправді починати треба було ще позавчора. Зрозуміло, що є ризики, пов’язані з невизначеністю майбутніх подій. Як буде, ніхто не знає, але загалом зараз в Україні живуть та займаються бізнесом великі оптимісти, які вірять у нашу країну.

Та нам потрібно докорінно змінити ставлення до іноземних інвесторів, враховувати їхні інтереси та побажання. Якщо ми сьогодні не скористаємося шансом, іншого може й не бути. Так само, як ми всі об’єдналися для відсічі агресору, маємо згуртуватися задля залучення інвесторів в Україну. І часу мало. Ми не можемо собі дозволити відбудовуватися десятиліттями.

Зі свого боку ми готові сприяти побудові таких містків, які об’єднають іноземних інвесторів та український бізнес, допомагаючи створювати ефективні партнерства.