Читати PDF

Репутаційний капітал

«Ціна репутації зараз дуже підвищується», — переконаний Кирило Фесик, голова Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

Завантажити PDF

 

Кирило Фесик
Народився в 1986 році в Києві. У 2007 році закінчив юридичний факультет Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Захист колективних прав і інтересів у порядку цивільного судочинства». З 2009 року — адвокат-­практик. Спеціалізації: антирейдерство, M&A, корпоративне право і судовий захист.

У 2013 році заснував адвокатське об’єднання «Фесик, Сирко і Партнери» (з 2016 року — АО MITRAX). Керуючий партнер АО MITRAX до травня 2020 року. 
18 травня 2020 року призначений на посаду голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

— Сьогодні будь-яку проблему ми, на жаль, розглядаємо крізь призму війни. Які поточні завдання виходять на перший план, чому приділяєте увагу найбільше? 

— Виконавча влада, яку я представляю, має частково державні повноваження, частково делеговані від Київської міської ради. І зараз 90 % поточних завдань пов’язані з війною. Зокрема, організація мобілізаційних заходів у широкому сенсі цього значення. Попри їх непопулярність для держави це дуже важливо. Також проходження зими, яка, очевидно, буде складною, забезпечення безпекового простору та всіх інших речей, пов’язаних із життєдіяльністю столиці. Бюджетний процес планування на рік усіх проєктів, які треба реалізувати. Звісно, всі витрати тут ідуть з урахуванням потреб воєнного часу. 

Нові завдання — нарощування безпекового простору. Знаходження можливостей будувати нові сховища, ремонтувати підземний простір під укриття. Адже економічно вигідніше ремонтувати на базі наявних підземних просторів, ніж будувати нове. Загалом по місту майже весь підземний простір, який можна було переобладнати під укриття, вже перероблено. На жаль, не такий великий відсоток людей туди спус­кається. 

У нас багато взаємодії із захисниками та реалізації ветеранської політики. Важка, але дуже важлива тема — спілкування з родинами загиблих. У нас в Оболонському районі створено консультативно-дорадчий орган — раду з питань військових, ветеранів та їхніх родин, членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України, в яку входять представники всіх оболонських підрозділів ТРО і родини загиблих. Так, на рівні району є своя культура вшанування, коли героя везуть на щиті й виходить вся адміністрація, щоби вшанувати його пам’ять. Зараз навпроти приміщення адміністрації за позабюджетні кошти будується Алея пам’яті героїв-­оболонців. Їх, на жаль, чимало. Ми не знаємо, яка кількість їх буде, тому це тимчасовий проєкт, але з часом усе буде ще достойніше.

— Керування юридичною компанією і державне управління: що тут спільного і які відмінності? 

— Спільного багато, всі елементи управління. Та коли ти керівник приватної фірми, вона гнучкіша, більше заточена під тебе, є більше кадрової свободи. У державному секторі звільнити когось дуже важко, адже багато процесів формалізовано, немає прозорих параметрів визначення ефективності.

Приблизно півтора року тому я ініціював круглий стіл із цього приводу, щоб зробити прозорі KPI для всіх міських топменеджерів. Але ця ідея не здобула підтримки, тому що, на жаль, є політичні квоти. Можливо, це не на часі, тому що війна. Але вважаю, що якраз через війну ціна помилки й неефективного управління стає значно більшою.

Головна відмінність — менша кад­рова свобода. Складніший загальний стратегічний напрямок руху, тому що все між собою пов’язано. Для реалізації завдань використовується цілий ансамбль структур, подій. Коли ж у вас своя фірма, навіть велика юридична, вона більш незалежна. 

— В Україні часто говорять про запровадження європейських стандартів. Як це виявляється на рівні місцевої влади? 

— Багато в чому стандарти, які є в нашій державі, більш європейські, ніж у самій Європі. Тому що рівень прозорості в Україні значно зріс. Особливо коли є бажання самого керівництва тієї чи іншої структури та коли люди налаштовані на нормальний змістовний діалог. 

Нещодавно була презентація більш удосконаленої цифрової платформи, яка допоможе швидше реагувати на скарги щодо сміття в Києві, — «Чисте місто з 1551». У мобільному застосунку 1551 ви можете звернутися з будь-якою проб­лемою, і вона пересилається далі. На рівні ІТ-технологій ланцюжок від скарги до прийняття рішення, і відповідно, звітності про його виконання дуже крутий. Це теж запроваджується на підставі, зокрема, європейського досвіду. 

Київ — це величезний організм, на 2024 рік його бюджет становить майже 100 млрд гривень. Тому в місті застосовується передовий досвід, багато інновацій, в тому числі на рівні нашої адміністрації. Передусім це прямий зв’язок із людьми та різні механізми прямої демократії, щоб чути думку жителів під час ухвалення рішень. Бо кінцевим споживачем послуг завжди є кияни, яких зараз в Оболонському районі проживає близько 400 тисяч, як в обласному центрі. 

— Оскільки юридичний ринок для вас не чужий, чи відчуваєте запровадження на ньому європейських стандартів?

— Так, активно стежу за юридичним ринком. Він стає дедалі більш структурованим. Ціна репутації зараз дуже підвищується. Через війну дехто з ринку пішов, бачимо злиття та поглинання, що є стандартним елементом юридичного ринку, особливо українського. Але він стає більш закритим. Створити новий бренд зараз іще важче, деякі спеціалізації вже поділені, особливо в складних напрямах. Є визнані лідери, і доволі важко з ними конкурувати. 

Скажімо, європейський юридичний ринок давно поділений і десятиліттями нові гравці майже не з’являються. У нас же іноді зі зміною політичного режиму відразу п’ять компаній ідуть у мінус, п’ять — у плюс, що не є показником здорової ситуації. 

— За час війни корупційних скандалів за участі державних посадовців не поменшало. Чому, на ваш погляд, ситуація не змінюється на краще?

— Усе пов’язано з тим, про що я говорив раніше: щоб визначати ефективність керівника, повинен бути відповідний критерій. Одним із цих прозорих критеріїв має бути, наприклад, кількість корупційних скандалів.

Якщо під час реалізації тих чи інших функцій відбуваються якісь процеси, що свідчать про недоброчесність у відповідній структурі, це може вилитись у скандал, а може лишитися непоміченим. Коли ви маєте бажання реалізувати якийсь великий проєкт і вдесяте оголошуєте торги на побудову мосту або школи, то не треба бути детективом БЕБ чи НАБУ, щоб здогадатися, що це робиться з певною метою. І якщо брати до уваги такі параметри, то можна дійти висновку, що справа в неефективному керівництві. А виробити ці критерії за наявності кваліфікованого підходу дуже просто. 

Проте вважаю, що справедливість має бути обопільною. Не можна ставити клеймо корупціонера на будь-якому чиновнику. Повинні бути чітко визначені критерії, і багато корупційних загроз можна знижувати й уникати завдяки створенню таких умов роботи, зокрема на рівні законодавства і кадрової політики.

Звісно, позбутися такого явища, як корупція, з одного боку, неможливо, а з іншого — треба розуміти, що ніде у світі нема нульового рівня корупції. У нас із цього приводу є певний комплекс меншовартості, що мене, як громадянина та колишнього адвоката, дуже обурює. Бо часто корупцію знаходять там, де її немає.

Треба бути дуже обережним зі звинуваченнями. Інститут репутації повинен працювати в обидва боки: людині, яку звинувачують обґрунтовано, слід згортати свою кар’єру на державній службі. Але людина, яка безпідставно звинувачує, має нести за це відповідальність.

Якщо ми апріорі звинувачуватимемо того, хто отримав владні повноваження, то це зменшить бажання професійних людей працювати. Адже запал людини, яка хоче себе реалізувати, має амбіції, марнославство, може дуже швидко закінчитись, якщо вона завжди постає в негативному світлі. 

— Які проєкти та плани маєте після завершення цього року?

— На цей рік — реалізувати все, що було заплановано. Цьогоріч ми встановлюємо рекорд за всю історію Оболонського району за кількістю реалізованих проєктів. 

На наступний рік маємо завдання залучити також максимум фінансових ресурсів, і бюджетних, і позабюджетних, які будуть структурно впливати на життя Києва, і звісно, Оболоні. Зокрема, на обороноздатність, розвиток освітньої, культурної, спортивної галузей.

А глобально, як і всі українці, мрію про завершення війни та про нові виклики.

Здається, я найдовше обіймаю посаду голови Оболонської РДА, вже п’ятий рік, і хочеться чогось нового. Тому не виключаю, що повернуся на юридичний ринок. Вважаю, що кожні п’ять років потрібно шукати нові виклики, тож робитиму це наступного року. Фанатичного бажання залишатися у владних кабінетах не маю, із задоволенням позаймався би ще адвокатурою.

А нашій державі бажаю передусім миру!

Читати PDF