Регуляторні вправи

­— У контексті прийняття Закону України «Про лобіювання» які ключові зміни відбуваються для бізнесу у сфері Government Relations (GR)?

— У теорії Закон України «Про лобіювання» запроваджує абсолютно нову модель взаємодії бізнесу з державою, яка до цього десятиліттями залишалася поза будь-яким спеціальним регулюванням. В Україні GR-функція історично існувала як зовнішня комунікація бізнесу з органами влади, однак єдиного нормативного поля чи чітких процедур не було. Закон уперше надає визначення лобіювання, передбачає механізми прозорої звітності, фіксацію комунікацій з посадовцями, вимоги до лобістів та обмеження для суб’єктів, які можуть надавати такі послуги.

На практиці ж станом на сьогодні змін для бізнесу фактично ще не відчутно.

Так, Реєстр прозорості вже почав роботу і ми бачимо перших зареєстрованих учасників, але реального застосування інструментів закону поки що не відбулося. Потрібні ще підзаконні акти, інструкції, внутрішні процедури органів влади, а також мінімальна практика застосування. Тому розвиток ринку лобістських послуг ми зможемо оцінювати не раніше ніж наступного року, коли почнеться реальна робота зі звітністю та проведення офіційних лобістських комунікацій.

— Як ви визначаєте межу між класичним GR і лобіюванням, згідно із законом?

— У минулі роки GR в Україні трактувався дуже широко. Будь-яка взаємодія бізнесу з державою: консультації, участь у робочих групах, підтримка проєктів законів, подання звернень — могла називатися GR, навіть якщо це не мало жодного стосунку до впливу на нормотворчість. Часто ця діяльність була змішана з адвокацією, комунікаціями або репутаційними ініціативами.

Закон встановлює чіткі межі. Лобіювання — це цілеспрямована діяльність задля впливу на ухвалення, зміну або скасування нормативно-правового акта в інтересах конкретного клієнта. Тобто ключовим елементом є правотворчість.

Комунікація, консультація чи участь у публічних заходах, які не мають на меті вплив на нормативний акт, не вважається лобіюванням. Завдяки цьому бізнес може чітко розуміти, коли йому потрібно реєструвати активність і звітувати, а коли це звичайна взаємодія з державою.

— Поясніть, як саме бізнесу визначати, чи конкретна взаємодія може бути класифікована як лобіювання?

— Закон намагається чітко відмежувати звичайні робочі комунікації від лобістської діяльності. Головні критерії такі:

— мета: чи спрямована взаємодія на зміну або ухвалення нормативного акта;

— суб’єкт: чи є учасником комунікації посадова особа, що має повноваження щодо нормотворчості;

— інтерес: чи діє бізнес для власної користі або користі конкретного клієнта;

— інструментарій: чи використовуються аргументи/матеріали, спрямовані саме на нормотворчий процес.

Якщо хоча б один елемент відсутній, взаємодія може вважатися загальноінформаційною або експертною. Якщо всі елементи присутні, бізнес має фіксувати активність, реєструвати лобістів і подавати звіти.

— Серед перших учасників Реєстру прозорості багато юридичних фірм і юристів. Чим ви це пояснюєте?

— Це абсолютно закономірний процес. Упродовж усієї історії незалежної України саме юридичні та адвокатські компанії фактично виконували GR-функції для бізнесу. Причина проста: будь-яка взаємодія з державою неминуче передбачає роботу з нормами, регуляціями та юридичними наслідками, а отже, потребує фахівців із роботи з правом.

Оскільки напрям GR ніколи не був окремо врегульованим, юридичні фірми стали природними провайдерами відповідних послуг. Єдиною нормативною основою часто був закон про адвокатуру, який дозволяв адвокатам представляти інтереси клієнтів у відносинах із державними органами. Тому поява юристів серед перших учасників Реєстру — логічна: саме вони мають досвід системної правової взаємодії з органами влади.

— Які нині існують основні правові ризики для бізнесу у сфері GR?

— Головні ризики пов’язані з відповідністю вимогам закону про санкції. Це насамперед відсутність будь-яких зв’язків із російськими юридичними особами; недопущення фінансування з боку осіб, пов’язаних із рф; прозорість структури бенефіціарів і джерел фінансування; відсутність співпраці з підсанкційними компаніями.

Оскільки закон про лобіювання тільки набирає чинності, реальних санкційних кейсів у сфері GR немає. Але бізнесу варто уважно відстежувати, щоб його дії не були інтерпретовані як приховане сприяння інтересам російських структур. Також ризиком може стати неправильна кваліфікація комунікацій: якщо це лобіювання, але компанія не подала звіт, має місце потенційне порушення.

Поки що на практиці закон не працює, але вимоги вже існують, тому важливо підготуватися заздалегідь.

— Яку роль відіграє внутрішній комплаєнс у GR-стратегії? Як тут допомагають юридичні радники?

— У межах нового закону комплаєнс перестає бути лише «добровільною практикою». Для компаній, які здійснюють або замовляють лобіювання, це фактично обов’язковий елемент. Щонайменше має бути чітко визначено, хто з працівників уповноважений на GR-комунікації, як фіксуються зустрічі з посадовцями, зберігається інформація, ведеться звітність, перевіряється відсутність санкційних ризиків.

Юридичні радники відіграють ключову роль на старті: вони можуть вибудувати політики, провести аудит, налаштувати процеси відповідно до закону та навчити персонал. Без цього компанія ризикує порушити вимоги або неко-
ректно кваліфікувати власні дії.

— Якими ви бачите перспективи розвитку GR-інституту в Україні?

— Реальне зростання цього ринку очікується після завершення воєнного стану. Саме тоді в Україну зайдуть масштабні інвестиції, запустяться програми відновлення, зросте попит на регуляторні зміни, а отже, й на професійне лобіювання.

У країнах ЄС GR — це стандартна частина економічного процесу, оскільки жоден великий бізнес не працює без системної взаємодії з державними органами. Україна рухається саме в цей бік. Тому середньостроково GR стане важливою функцією для компаній, які хочуть впливати на своє регуляторне середовище.

— Чи буде український ринок GR цікавий іноземним компаніям?

— Так. Але іноземні GR-компанії не зможуть повноцінно працювати без локальних партнерів через специфіку українського законодавства, політичної системи, процедур і навіть мовного середовища. Так само українські лобісти будуть потребувати іноземних партнерів у роботі з транснаціональними компаніями та міжнародними фінансовими інституціями.

Тому ринок, найімовірніше, розвиватиметься за моделлю партнерств, де позиція win-win буде домінувати.

— Які рекомендації ви б дали бізнесу?

— Головні поради — практичні: детально вивчити закон і підзаконні акти; провести внутрішній аудит комунікацій з державою; створити або оновити внутрішні GR- та комплаєнс-політики; чітко визначити відповідальних осіб; працювати виключно в правовому полі й не допускати неформальних спілкувань, які можуть бути трактовані як непрозорі GR-практики.

Поки що в нас лише теорія, практика почне формуватися протягом наступного року. Але правильна підготовка дасть змогу бізнесу уникнути помилок зараз, на старті нового регулювання.