Процесуальний стандарт

Народилася 1 січня 1981 року у Вінниці. У 2004 році закінчила Академію адвокатури України. Адвокат із 2006 року. У 2013 році здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. Керуючий партнер АО AVER LEX із 2012 року. Одна з провідних адвокатів у кримінальних і судових справах в Україні, відома своєю практикою захисту інтересів публічних осіб та бізнесу.

Її спеціалізація охоплює захист у складних антикорупційних провадженнях, корпоративних спорах, від спроб незаконного тиску та посягань на честь, гідність і ділову репутацію.

Неодноразово була названа серед провідних жінок-лідерів в юридичній професії, які впливають на розвиток юридичного ринку. Її досягнення в кримінальній практиці відзначаються багатьма міжнародними та національними рейтингами. У дослідженнях Chambers and Partners та Lexology Index: Thought Leaders вона відзначена на найвищих позиціях серед представників українського юридичного ринку у сфері White-Collar Crime. У 2023 році ввійшла в робочу групу з питань боротьби з корупцією в Європі (ACE), створену в рамках European Criminal Bar Association (ECBA).

­— Які значні зміни ви можете відзначити в роботі Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у 2025 році? Чи має адвокатська спільнота зауваження щодо організації судових процесів?

— Як активна учасниця судових проваджень, можу відзначити динаміку й активність роботи ВАКС та Апеляційної палати, що підтверджується також статистичними показниками. Зокрема, згідно зі звітом ВАКС станом на кінець першого півріччя 2025 року судді розглянули 5864 справи й матеріали.

Особливо відчутним після запровадження одноособового розгляду справ суддями стало збільшення кількості засідань. Окрім того, впродовж останнього року спостерігається суттєве посилення використання антикорупційними органами інституту стягнення необґрунтованих активів у дохід держави і, як наслідок, збільшення кількості розглянутих судами відповідних позовних заяв.

Воднораз адвокатська спільнота, як і раніше, продовжує висловлювати стурбованість щодо порушення принципів презумпції невинуватості та змагальності сторін у корупційних справах. Про це колеги зазначають, зокрема, під час опитувань. Однак я б хотіла позитивно відзначити бажання управлінської команди суду отримати зворотний зв’язок від учасників судових процесів і відвідувачів суду про організацію роботи, зібрати та проаналізувати їхні враження й пропозиції щодо можливих покращень у роботі.

— Чи можна сказати, що судді ВАКС більш лояльно ставляться до сторони обвинувачення, представників антикорупційних органів?

— Робота захисника відрізняється підвищеною складністю, оскільки полягає у формуванні та аргументуванні контрпозиції у відповідь на версію, щодо якої сторона обвинувачення мала змогу тривалий час проводити розслідування і збирати докази. Це вимагає особливої підготовки, прискіпливості, високої адаптивності й готовності до клопіткої понаднормової роботи в умовах дефіциту часу.

Також зауважу, що ВАКС протягом усього періоду своєї роботи тримає високу професійну планку і для себе, і для сторін процесу. Представництво в судових засіданнях ВАКС передбачає високу якість підготовки та досконале, до найменших деталей, знання матеріалів справи.

Практикуючи судові баталії у ВАКС, детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) й прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) демонструють високий рівень професіоналізму та розуміння процесу, тому впевнено можу сказати, що ВАКС тримає в тонусі всіх учасників справи.

— Про що, на вашу думку, свідчить відносно невеликий показник виправдувальних вироків у корупційних справах? Чи вказує це на певні зміни в роботі правоохоронних органів?

— Показник виправдувальних вироків у корупційних справах, який у ВАКС становить близько 10 % від їх загальної кількості, насправді є суттєвим, і це вже спростовує поширену думку про виключно обвинувальний ухил антикорупційного суду.

Одночасно з цим продовжує зростати кількість вироків на підставі затверджених судом угод про визнання винуватості. Понад третину остаточних рішень упродовж 2023–2024 років суд ухвалив саме за результатами таких угод, а в першому півріччі 2025 року цей показник становить майже половину від загальної кількості вироків. Особливо поширеним є застосування інституту угод у кримінальних провадженнях за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених статтями 368, 369 Кримінального кодексу (КК) України.

На мою думку, саме це свідчить про зміну пріоритетності підходів у роботі НАБУ та САП, які дедалі частіше використовують інструмент угоди зі слідством. Це дає змогу досягати цілей кримінального провадження за коротші строки.

Беззаперечно, детективи НАБУ демонструють набагато вищий рівень розслідування правопорушень порівняно з іншими слідчими органами України. У межах незалежної зовнішньої оцінки (аудиту) ефективності за критерієм виявлення та розслідування високопосадової корупції комісія визнала діяльність НАБУ достатньо ефективною, звернувши увагу на те, що з 2021 року не було повернуто жодного обвинувального акта. Однак не завжди така ефективність свідчить про дотримання прав і свобод осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Це стає предметом аналізу вже після завершення слідства та впливає на обсяг доказів, які враховуються судом для ухвалення остаточного рішення у справі.

— Останнім часом помітна тенденція до поступового зменшення розмірів застав. Як ви можете це прокоментувати?

— Упродовж багатьох років адвокатська спільнота наголошувала на непомірних заставах у корупційних справах, що фактично призводило до безальтернативності тримання осіб під вартою. Поступове зменшення розміру застави пояснюється різними мотивами. Серед них не лише тривалість перебування особи під вартою, але і, наприклад, невідповідність розміру застави майновому стану особи, зокрема з урахуванням арешту майна. Також сам перебіг досудового розслідування з часом зменшує ризики ухилення особи від правосуддя, що може стати підставою для застосування застави у, здавалось би, меншому, але насправді просто достатньому розмірі. Важливим фактором зменшення суми може бути й стан здоров’я особи та необхідність отримання належної медичної допомоги. Хоч які були мотиви в конкретній справі, така тенденція є, на мою думку, позитивною, адже метою застосування запобіжного заходу є запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, однак без надмірного процесуального тиску на особу, винуватість якої підлягає доказуванню.

— Які правові позиції в корупційних справах за 2025 рік ви би виділили як важливі для правозастосування?

— Вважаю доцільним для колег звернути увагу на позиції Верховного Суду щодо провокації хабаря, а також стосовно визнання службового зловживання за статтею 364 КК України, оскільки це дуже поширені категорії справ.

Згідно з позицією Верховного Суду в справі № 991/1710/22 від 12 серпня 2025 року провокація хабаря має місце тоді, коли правоохоронці самі створюють ситуацію, щоби змусити особу вчинити злочин, який вона б інакше не скоїла. Однак якщо вони лише зафіксували вже наявну злочинну діяльність, ці дії вважаються не провокацією, а документуванням злочину. На думку Суду, в таких справах захист суперечить сам собі, заявляючи про провокацію, адже тоді, за логікою Суду, потрібно визнати, що й хабар мав місце.

Також заслуговує на увагу позиція об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справі № 757/11969/18-к від 10 лютого 2025 року, відповідно до якої домовленість між службовою особою та вигодонабувачем не є обов’язковою умовою, щоби притягнути службову особу до відповідальності за зловживання владою. Суд дійшов висновку, що для визнання службового зловживання за статтею 364 КК України не потрібно доводити, що суб’єкт злочину мав домовленість із тим, хто отримав вигоду. Головним є доведений факт, що така службова особа свідомо використала наявну владу всупереч інтересам служби, розуміючи й усвідомлюючи, що це принесе незаконну вигоду їй або комусь іншому.

— Чи є сьогодні певна конкуренція щодо правозастосування між ВАКС і Верховним Судом у справах стосовно корупційних злочинів?

— На моє переконання, жодної конкуренції між ВАКС і Верховним Судом немає і бути не може, адже поставлені перед судами першої та касаційної інстанції завдання — різні.

Якщо компетенцією ВАКС є здійснення правосуддя як суду першої інстанції, вивчення й узагальнення судової практики, то Верховний Суд переглядає судові рішення нижчих інстанцій, а також забезпечує сталість і єдність судової практики та однакове застосування норм права, що ВАКС зобов’язаний враховувати у своїй роботі.

Лише узгодження правозастосування між ВАКС і Верховним Судом приведе до стабільності та передбачуваності правозастосування у справах щодо корупційних злочинів в Україні.