Правові відступи

Зупинимося на основних правових висновках.

У разі часткового накладення земельної ділянки, що перебуває у власності фізичної особи, на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини ділянки, яка накладається.

Якщо на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», частково накладається ділянка, надана у власність фізичній особі, належним способом захисту права АТ «Укрзалізниця» є витребування тільки тієї частини земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Такий висновок зроблено в постанові ВП ВС від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

Землі прикордонної смуги вздовж державного кордону України, які використовуються для облаштування інженерно-технічних споруд, можуть перебувати лише в державній власності. На цьому наголосила ВП ВС у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24.

ВП ВС зазначила, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги завширшки 30–50 метрів уздовж державного кордону України, які використовуються для забезпечення діяльності Державної прикордонної служби, зокрема для облаштування й утримання інженерно-технічних споруд, належать до земель оборони, щодо яких встановлено особливий режим їх використання та які можуть перебувати лише в державній власності, а отже, не підлягають переданню до комунальної чи приватної власності.

У постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 ВП ВС виснувала, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі та право спільної власності припиняється, тоді як у випадку виділу частки зі спільної власності воно припиняється лише для того, кому частка виділяється в натурі ВП ВС конкретизувала власний правовий висновок щодо наслідків виділу частки зі спільного майна, визначивши, що поділ спільного майна (стаття 367 Цивільного кодексу (ЦК) України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (стаття 364 ЦК України) тим, що в разі поділу кожному співвласнику виділяється майно в натурі та право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Розпоряджання майном політичної партії не для виконання статутних завдань і провадження діяльності політичної партії, що завдає шкоди державній безпеці, порушує публічний порядок. Такий висновок зроблено в постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23.

Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань, таке майно може передаватися на благодійні цілі лише в разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску.

Договір дарування майна політичної партії, укладений після відкриття провадження у справі про заборону її діяльності, яка завдає шкоди державній безпеці, на користь пов’язаної з партією благодійної організації порушує публічний порядок та є нікчемним на підставі приписів частин 1, 2 статті 228 ЦК України.

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21 ВП ВС зробила висновок, що звернення стягнення на іпотечне майно після смерті майнового поручителя здійснюється на підставі Закону України «Про іпотеку» без необхідності пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців у порядку статей 1281, 1282 ЦК України.

Строк пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців, а також порядок виконання ними зобов’язання, передбачений у статтях 1281, 1282 ЦК України, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов’язань третьою особою (відмінною від особи іпотекодавця). Такі відносини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», і тому іпотека є дійсною для спадкоємця іпотекодавця, який набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та обов’язки за іпотечним договором.

У справі № 910/8781/23 ВП ВС відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду (КЦС) ВС щодо початку перебігу строку безперервного невикористання торговельної марки як підстави для дострокового припинення дії свідоцтва на таку марку, визнавши, що дія свідоцтва про реєстрацію торговельної марки може бути достроково припинена, якщо протягом безперервного п’ятирічного періоду вона не використовувалася в Україні стосовно товарів чи послуг, щодо яких вона зареєстрована, і немає поважних причин для її невикористання. Обчислення зазначеного п’ятирічного періоду не залежить від зміни власника (уповноваженого користувача) торговельної марки.

Також у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо відшкодування шкоди, завданої складенням патрульним поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, в разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу такого правопорушення. Було визначено, що дії патрульного поліцейського зі складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу зазначеного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише в тому випадку, якщо закриття справи відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення чи дій, які мають ознаки свавільності.