Отримати підсилення

­— Як змінилася роль юриста у сфері GR після набуття чинності Законом «Про лобіювання»?

— Набуття чинності — це цілком позитивний крок до нормалізації розуміння лобіювання та Government Relations (GR), проте закон лише зафіксував поточний стан речей. Подолати незаконний вплив самим прийняттям закону (а також встановленням адміністративної відповідальності) навряд вдасться: згадайте, скільки нормативних актів було прийнято в межах боротьби з корупцією. Як свідчить досвід і здоровий глузд, окрім нормативного підґрунтя, мають бути відповідні дії всіх учасників відносин.

Ми справді отримали можливість працювати з інтересами бізнесу відкрито й у передбачуваних процедурах. У цьому сенсі поява легального інституту лобіювання допомагає очистити поле від корупційних ризиків і сформувати більш цивілізовану ринкову поведінку. Але лобіювання того чи іншого документа — це короткострокова мета, натомість Government Relations (GR) передбачає побудову довгострокових і системних відносин з органами державної влади. Підтримуючи постійний зв’язок із профільним міністерством, GR-менеджер буде в курсі змін, які готуються, і матиме можливість відповідним чином реагувати. Найпростіший приклад — галузеві критерії критичності, де мінімальні зміни буквально змінюють умови для бронювання працівників.

Якщо великий бізнес може собі дозволити мати в штаті спеціаліста з GR, то середній та малий бізнес має шляхи комунікації з владою через профільні асоціації, а також новий доступний канал зв’язку — через професійних лобістів.

Бізнесу потрібно оновити антикорупційні та комплаєнс-політики, також варто перевірити (або укласти) угоди з лобістами й визначити, які контакти з державними органами можуть за новим законом вважатися лобіюванням.

— Як ви оцінюєте вплив закону на бізнес-середовище та культуру взаємодії з владою?

— Закон став важливим сигналом, що Україна рухається до європейської культури формування політик. Він запроваджує нові стандарти етичності та прозорості, які мають стати нормою в роботі GR-фахівців і юридичних радників. Цей закон — робота на перспективу також.

Бізнес отримав можливість відкрито заявляти про свої інтереси, а держава має змогу контролювати ці процеси через механізми звітності.

За позитивного розвитку подій буде відбуватися формування нової культури взаємодії, заснованої не так на персональних контактах, як на аналітиці, експертизі та публічності. Це особливо важливо в період відбудови, коли інвестиційна привабливість країни залежить від відкритості та зрозумілості правил.

— Чи очікуєте ви консолідації GR-ринку в результаті дії закону?

— Думаю, що такий процес відбувається. Можливо, не так швидко чи активно, як хотілось би. Компанії, які працювали системно, починають формалізувати свої процеси, прозоро декларувати взаємодії та підтверджувати професійність. Водночас ринок позбавляється тих, для кого GR був радше хаотичним набором контактів, а не структурованою діяльністю.

Однак не всі GR-фахівці автоматично стануть лобістами, і це нормально. Різниця між ролями полягає в тому, що GR передбачає широкий спектр стратегічних задач, тоді як лобіювання — це юридично окреслений інструмент. Хтось працюватиме у формі зареєстрованого лобіста, хтось як GR-консультант, а хтось — як аналітик або радник із політик.

У будь-якому разі важко заперечувати роль професійних юридичних команд і консультантів, які здатні вибудовувати взаємодію в чітко визначених правових межах. Але хотілось би, щоб ринок консалтингу був цивілізованим.

— У публічному просторі існує побоювання, що навіть класична GR-діяльність може бути сприйнята як незареєстроване лобіювання. Чи є такий ризик, особливо для галузей критичної інфраструктури, наприклад, для енергетики?

— На практиці справді є ризик змішування понять, особливо в умовах, коли закон щойно запрацював, а суспільне розуміння різниці між GR і лобіюванням лише формується. Якщо хтось має бажання інтерпретувати будь-яку взаємодію бізнесу з державою як лобістську, він формально може спробувати це зробити. Проте відповідальність за це лише адміністративна, тож є сподівання, що такого виду тиску можна буде уникнути як явища.

Якщо ж говорити про репутаційні ризики або сприйняття широкого загалу, то певний виклик є, і він пов’язаний більше з нерозумінням суті закону. Самим законом визначається, що не є лобіюванням наукова діяльність, громадська антикорупційна експертиза, участь заінтересованих сторін у громадському обговоренні, а також діяльність громадських об’єднань. Щодо таких об’єднань є уточнення: їхня діяльність не повинна стосуватися комерційних інтересів.

Дотримання цієї межі якраз буде доволі непростим не тільки для сфери енергетики, а й для будь-якої профільної галузевої асоціації. Зрозуміло, що певне галузеве об’єднання може просувати прийняття норм, які покращать становище учасників об’єднання. Відтепер потрібно розуміти, в якому випадку робити просування змін через асоціацію, а в якому — через лобіювання.

Енергетичний сектор — хороший приклад. Це складна галузь, де регулярні дискусії щодо норм і рішень є критично важливою частиною законодавчого процесу. Без участі профільних експертів, компаній та об’єднань якісне регулювання просто неможливе. Тому прозорість, чітка комунікація та коректне декларування ролей — оптимальний спосіб мінімізувати будь-які правові або репутаційні ризики.

— Чи має енергетичний сектор власну специфіку в контексті GR та Закону «Про лобіювання»?

— Безперечно. По-перше, енергетичний ринок має природні монополії та державні компанії. По-друге, комплексний характер: будь-які зміни зумовлюють великі наслідки. Це не тільки окремі пільги, а й формування ринкових моделей, тарифної та соціальної політики, правил доступу до інфраструктури.

Можна навести приклад, коли спів-

праця USAID із Мінінфраструктури, парламентським комітетом та учасниками ринку привела до розвитку ідей щодо застосування когенерації як джерела енергозабезпечення і загального підвищення стійкості систем теплопостачання. За цим слідувало внесення змін до Закону «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» у 2023 році й подальші зміни до профільного законодавства на початку 2025 року. Ці останні зміни дозволили набуття статусу активного споживача електроенергії власникам когенераційних установок, а також передбачили спрощення для збільшення маневрової генерації.

GR у цій сфері потребує системного підходу й залучення юридичних, технічних та економічних експертів.

— Як робота в комітеті НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації допомагає звертатись до держави, щоб розв’язувати нагальні питання, які стоять перед юридичною спільнотою?

— Ми аналізуємо законодавчі ініціативи, готуємо пропозиції, залучаємо експертів до обговорення і формуємо позицію професійної спільноти. Наприклад, нещодавно ми провели зустріч із бізнес-омбудсменом, адже захист інтересів бізнесу — спільна для нас справа. Також за участі представників законодавчої влади ми обговорили новий Закон «Про публічно-приватне партнерство». Саме таке партнерство може стати одним із ключових інструментів відновлення України, проте на практиці залишаються складними механізми реалізації. Нині в публічно-приватному партнерстві інвестор залишається незахищеним. Іще один захід, який варто згадати, — це зустріч із керівництвом Фонду держмайна щодо ключових аспектів великої приватизації. У приватизаційних проєктах найбільш поширеними проблемами є неоднозначне розуміння зобов’язань інвестора, заборона погашення боргів перед санкційними особами.