Курс на відновлення
Завантажити PDF
 | Віктор Сурник Народився 4 серпня 1989 року в м. Хмельницькому. У 2012 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (спеціальність «правознавство»). Також здобув LLM із зовнішньої політики в Дипломатичній академії України (2012 рік) та вищу економічну освіту в Хмельницькому національному університеті (2012 рік). Доктор філософії за спеціальністю «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Керуючий партнер Alarius Attorneys at Law з 2014 року, голова практики вирішення спорів і практики нерухомості та будівництва, адвокат. Спеціалізується на супроводі проєктів у сфері нерухомості й будівництва, реструктуризації бізнесу та оптимізації корпоративних структур, корпоративному управлінні, комплаєнсі, банкрутстві, оподаткуванні, захисті осіб у кримінальних провадженнях. |
— Які основні ризики та виклики наразі постають перед інвесторами, що прагнуть працювати чи вже працюють в Україні?
— Безсумнівно, основний ризик сьогодення для іноземних та українських інвесторів — це війна. Країна, що воює, стає менш привабливою для інвестування через імовірність втрати інвестицій внаслідок бойових дій. Якщо ми говоримо про українського інвестора, наприклад, у будівельній сфері, то послаблення вимог через воєнний стан немає, а ризики знищення майна в сотні разів вищі, ніж у мирний час. Тому, на превеликий жаль, поки в Україні будуть тривати бойові дії, привабливість інвестиційного ринку буде низькою, водночас попит на нерухомість зростатиме, оскільки велика кількість людей з окупованих або прифронтових територій вимушено переїжджає до відносно спокійних міст.
— Які галузі економіки, на вашу думку, є сьогодні найбільш привабливими для іноземних інвесторів в Україні?
— На мою думку, найпривабливішими секторами для іноземного інвестора нині є оборонно-промисловий комплекс та ІТ-сфера. Постачання зброї західними партнерами Україні є вагомим внеском у нашу оборону, але цей процес потребує тривалого часу та більших зусиль, ніж виготовлення зброї та техніки в Україні. Тим паче, що цей напрям буде актуальним і в майбутньому. Наприклад, як повідомляє агенція Reuters, турецька компанія Baykar, яка виробляє безпілотники «Байрактар», почала будівництво заводу під Києвом, де працевлаштують близько 500 людей і виготовлятимуть моделі безпілотників TB2 або TB3.
ІТ-сфера залишається перспективним напрямом також. Україна має сильну позицію на міжнародному ринку ІТ, і війна не зупинила розвитку цієї галузі. Навпаки, багато міжнародних компаній продовжують працювати з українськими розробниками завдяки їх високому рівню кваліфікації та конкурентоспроможним цінам. Інвестування в стартапи, програмне забезпечення, технології, а також у навчання й інновації може бути привабливим варіантом. Дослідження показують, що більшість компаній у світі регулярно стикаються з проблемами, пов’язаними з інформаційною безпекою. Розуміння та використання штучного інтелекту для вирішення питань кібербезпеки сьогодні mast have, і українці, які щодня працюють із кіберзагрозами, мають що запропонувати ринку.
На увагу заслуговує й енергетика. Війна показала, що радянська система електрогенерації має безліч вразливих місць і є далеко не досконалою. Енергетичні ринки стають більш зрозумілими для інвесторів. Цьому сприяють синхронізація української енергосистеми з європейською ENTSO-E, продовження інтеграції енергетичних ринків у загальноєвропейському контексті та законодавчі зміни. Розбудова нових потужностей в зазначеному секторі зумовить появу додаткових робочих місць і надходження податків до державного й місцевих бюджетів.
— Наскільки Україна наразі справляється із завданням щодо захисту інвестиції та інвесторів? Які кроки, на ваш погляд, має здійснити держава для стимулювання інвесторів?
— Сьогодні перед урядом України стоїть чітке стратегічне завдання — розробити комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного інвестиційного клімату, щоби переконати бізнес вкладати кошти в українські проєкти. І від початку війни було здійснено низку логічних кроків зі цією метою: схвалення законопроєкту № 1915 «Про внесення змін до Закону України «Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності щодо страхування інвестицій в Україні від воєнних ризиків»; створення платформи Dream за підтримки Програми розвитку ООН в Україні, яка дає змогу відстежувати використання виділених коштів; створення департаменту кримінальної політики та захисту інвестицій в Офісі Генерального прокурора. Досі гостро стоїть питання щодо інвестиційних судів. І тут виникають сумніви: чи готова наша судова гілка влади до таких викликів? Безперечно, активне залучення іноземних інвестицій призведе до збільшення кількості судових спорів, пов’язаних із захистом прав та інтересів інвесторів. Водночас на XІ Міжнародному судово-правовому форумі основний акцент виступів представників судової системи був спрямований на надмірне навантаження та кадровий голод у судах. Тож у цьому контексті постає питання щодо організаційної готовності зазначеної системи.
Крім того, проаналізувавши судову практику, можна дійти висновку, що інвестиційна діяльність в Україні не є цілком визначеною в правовому полі, про що свідчать, зокрема, різні підходи Верховного Суду до тлумачення інвестиційних договорів та, як наслідок, розбіжності в правових висновках стосовно інвестиційних правовідносин.
— Наскільки цікавими для інвестора є націоналізовані активи? Як ви радите мінімізувати ризики у випадку їх придбання?
— На сьогодні Фонду держмайна передано в управління понад тисячу націоналізованих активів, і це серйозний виклик. Уже є приклади, коли продажі такого майна відбувались із чергової спроби (після зниження ціни). Завод «ПентоПак» у Броварах продано з другої спроби після зменшення ціни вдвічі — до 103 мільйонів гривень. АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не продано навіть із другої спроби.
Складність полягає в тому, що підприємства можуть мати борги, які від початку роблять угоди нерентабельними для більшості інвесторів. Крім цього, інвестори не отримують достовірних даних про стан об’єкта. Наприклад, в Ocean Plaza протягом півтора року після націоналізації не змінено менеджмент, не проведено інвентаризацію.
Перед Фондом стоїть завдання швидко продати за якомога більші гроші. Проте спершу держава має підготувати актив: прибрати російський менеджмент; провести фінансовий, юридичний, технічний аудити, інвентаризацію; вирішити питання з боргами (правами вимоги); змінити підходи до оцінки; найняти радників і взяти на себе відповідальність надавати прозору інформацію інвесторам, щоб вони розуміли, що купують.
— Які, на вашу думку, перспективи покращення інвестиційного клімату в Україні після завершення війни?
— Звісно, стабільність політичної ситуації дасть більше передбачуваності для бізнесу, а отже, зробить країну привабливішою для інвесторів.
Війна завдала значних збитків інфраструктурі та довкіллю, і відновлення потребуватиме величезних інвестицій. Україна, ймовірно, буде одним із найбільших будівельних майданчиків у Європі. Це може стати потужним драйвером для економічного зростання та створення нових інвестиційних можливостей.
Важливою залишатиметься підтримка з боку міжнародних фінансових інституцій, таких як МВФ, Світовий банк. Це можуть бути як кредити, так і гранти, спрямовані на відновлення інфраструктури, стабілізацію економіки та підтримку бізнесу.
Але війна є найбільшим, проте не єдиним фактором, що впливає на інвестиційну привабливість нашої держави. На другому місці — корупція, на третьому — слабка судова система, далі — тіньова економіка. В України, як кандидата на вступ до Євросоюзу, попереду багато викликів і роботи.
Утім, за умови реалізації низки економічних та правових реформ і підтримки з боку міжнародних партнерів перспективи покращення інвестиційного клімату України після завершення війни можуть бути досить позитивними.
Видавництво