Інвестиційні плани

Завантажити PDF

Ольга Савченко Народилася 31 грудня 1990 року в Києві. У 2014 році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне право» (магістр). Адвокат із 2019 року. У 2020 році стала керуючим партнером юридичної компанії Altelaw, до того очолювала практику енергетичного права починаючи з 2015 року. Основною сферою професійних інтересів є відновлювана енергетика. Консультує як виробників електроенергії, так і інших провідних гравців ринку й інвесторів, захищаючи їхні інтереси, зокрема в судовому порядку. З 2019 до 2023 року очолювала правовий комітет ГС «Асоціація сонячної енергетики України». У 2022 році була обрана експерткою UNDP щодо розробки законодавства про обіг гарантій походження та завжди долучається до нормотворчої діяльності. Нагороджена відзнакою «Юристка року у сфері енергетики».

— Ольго, як ви оцінюєте стан енергетичного ринку сьогодні? Які перспективи бачите в майбутньому?

— Цього року у зв’язку зі зміною тактики ворогом енергетика України зіштовхнулась із безпрецедентними атаками на генерувальні потужності. Близько 9 ГВт таких потужностей було знищено, що має безпосередній вплив на енергетичний баланс. Водночас ці виклики дають надію на реформування ринку енергетики, зокрема пришвидшення виведення з балансу генерації вугільними теплоелектростанціями, збільшення виробництва електроенергії з ВДЕ, пошук рішень для балансування системи.

— Яку роль у цьому енергетичному балансі відіграють відновлювані джерела енергії? Які стимули для виробників із ВДЕ наразі надає держава?

— Безперечно, роль генерації з ВДЕ в балансі енергосистеми України суттєва. Зокрема, її важливість підтверджується заявами ПрАТ «НЕК «Укренерго», зроб­леними влітку, відповідно до яких саме завдяки активізації роботи СЕС у літній період відключення скасовували.

Серед основних механізмів для збільшення виробництва з ВДЕ, що надаються державою, нині можна виокремити ринкову премію, «зелені» аукціони, механізм самовиробництва. 

Також цього року було впроваджено низку стимулів для встановлення установок зберігання електроенергії (УЗЕ), ввезення обладнання (крім, на жаль, вітроенергетичного сектору, що є просто критичним), приєднання нових генерувальних потужностей та їх будівництва.

— До речі, цього року НЕК «Укренерго» проводила перші довгострокові аукціони на допоміжні послуги, зокрема для УЗЕ. Чи є це позитивним сигналом для потенційних інвесторів на ринку електричної енергії?

— Поточне регулювання будівництва та створення можливостей для УЗЕ, безумовно, демонструє зацікавленість держави в залученні інвестицій у цю сферу. Серед іншого постанова № 1172 від 26 червня 2024 року «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», на підставі якої проводились довгострокові аукціони для закупівлі допоміжних послуг, була якраз прийнята з метою стимулювання діяльності зі зберігання електроенергії. 

Зокрема, на першому аукціоні (резерв підтримки частоти), який відбувся 15 серпня 2024 року, була виставлена потреба в 99 МВт. На другому (резерв відновлення частоти) — 1000 МВт. На всі виставлені потужності надійшли заявки від інвесторів, які були реалізовані в рамках аукціонів. За умовами аукціонів договір на послугу укладається на п’ять років із відстроченням її надання до 1 року для будівництва. І власне, нещодавно було оголошено новий аукціон на РВЧ, що підкреслює як потребу держави, так і спроможність та зацікавленість інвесторів.

Загалом запровадження спеціальних аукціонів є позитивним сигналом для модернізації ринку електроенергії, що відкриває нові можливості для суб’єктів господарювання, які провадять діяльність із виробництва та збереження електроенергії.

— Чи зростає роль генерації з відновлюваних джерел енергії у зв’язку з постійними обстрілами енергогенерувальних потужностей? Чи може розвиток ВДЕ протистояти викликам, що стоять перед енергетичною системою?

— Для України роль ВДЕ критична не лише з огляду на зміну клімату і зниження викидів, а це буквально питання функціонування енергосистеми. Це, власне, розуміють і органи державної влади, адже цього року було затверджено низку основних стратегічних документів щодо розвитку ринків у контексті сприяння розвитку ВДЕ, таких як Національний план з енергетики та клімату, Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року, Стратегія розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року, Дорожня карта розвитку «розумних» мереж.

Звісно, розвиток ВДЕ в Україні може протистояти викликам, що постають перед енергосистемою, адже за наявності сонячної електростанції з акумулятором на кожній адмінбудівлі та підприємстві блекаути просто неможливі. Або якщо в межах громади працює потужна вітрова станція та налагоджена коректна робота мереж локально, влучання в певний масштабний об’єкт чи підстанцію не залишить цю громаду без електроенергії. 

Але гостра потреба в електроенергії з відновлюваних джерел і затвердження стратегічних документів ще не означає забезпечення того розвитку ВДЕ, який нам потрібен. Для цього необхідна низка структурних змін і реформ. Наразі ж зберігаються проблеми кругових боргів на ринку, які пов’язані зі структурою тарифів, з їх переглядом, із прайс-кепами, та й просто з недостатністю відповідальності й санкцій за невиконання зобов’язань. А це, своєю чергою, є основною причиною того, що, наприклад, згаданий механізм ринкової премії майже не використовується, оскільки за ним із лютого 2024 року не було здійснено жодної оплати. Знову ж таки, якщо згадати про «зелені» аукціони, то перший такий аукціон на будівництво СЕС потужністю 11 МВТ, запланований на 31 жовтня цього року, не відбувся через відсутність заявок. Адже попри високу вартість, визначену для максимального розміру підтримки (9 євроцентів за 1 кВт/год), що могла б конкурувати з цінами в ЄС, інвестори відмовились від участі через невиконання державою своїх гарантій та постійні зміни законодавства.

В Україні, як і в усьому світі, зростає роль відновлюваних джерел енергії. Але нашій державі потрібні цілковите переосмислення свого ставлення до інвесторів і нові механізми їх залучення, щоб не лише роль ВДЕ зростала, а й вони, власне, з’являлись у державі.

— У рамках децентралізації виробниц­тва електроенергії які, на ваш погляд, технології мають великий потенціал розвитку?

— Я, звісно, за розвиток лише технологій для генерації електроенергії з ВДЕ, але умови й потреби України дещо інші: нам необхідні швидкі рішення та базова генерація. Відповідно, в Україні в рамках децентралізації виробництва електроенергії великий потенціал має встановлення когенераційних (у більшості випадків — газових) установок. 

Ця технологія максимально підтримується державою, адже постановами КМУ та НКРЕКП передбачено, що встановлення газопоршневих установок може здійснюватися без отримання дозвільної документації у сфері будів­ництва, приєднання до електричних мереж відбувається в мінімальні строки з незначним пакетом документів і безкош­товно, приєднання до газових мереж повністю забезпечує оператор ГТС. Крім того, в разі використання газу для когенераційних установок його можна закуповувати за спеціальною ціною.

Однак слід зауважити, що в перспективі наявні спрощення все-таки зумовлюють певні ризики. Мінімізація процедур може призвести до недостатньої підготовки мереж до інтеграції великої кількос­ті когенераційних установок, що, своєю чергою, може викликати технічні проблеми в майбутньому. Крім того, тимчасовий характер спрощених вимог передбачає додаткові заходи після завершення воєнного стану для оформлення всіх необхідних документів і дозволів, що може бути вже набагато складніше, ніж оформити дозвільну документацію зараз.

— Яких законодавчих ініціатив слід очікувати найближчим часом?

— Серед основних, на які варто звернути увагу, можна виділити законопроєкт № 11392 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення господарської діяльності». Із важливого — він передбачає суттєве спрощення приєднання замовників до мереж, зокрема, але не виключно, шляхом бронювання потужності для будівництва вітрових електростанцій. 

Також варто виокремити законопроєкт № 12087 «Про внесення змін до законів України щодо об’єднання ринків електричної енергії України та Європейського Союзу». Він цікавий тим, що розроблений з метою імплементації положень acquis Енергетичного співтовариства, що створює передумови для інтеграції з внутрішнім ринком ЄС та ринками договірних сторін Енергетичного співтовариства, розвитку ринку електричної енергії України та в підсумку економічно ефективного переходу до ширшого використання ВДЕ, забезпечення безпеки постачання та доступності електричної енергії для споживачів. 

Загалом, думаю, що 2025-й буде роком гармонізації із законодавством ЄС, тож основні законопроєкти нас чекають саме в цьому контексті.