Боржниковий період

Завантажити PDF

Катерина Манойленко, партнерка, керівниця судової практики GOLAW, адвокатка

Катерина Цвєткова, партнерка судової практики GOLAW, адвокатка

Ігор Селівакін, юрист судової практики GOLAW, адвокат

Повномасштабне вторгнення рф на територію України спричинило суттєві зміни в усіх сферах життя українців, і судові спори не стали винятком. Деякі норми права, які раніше працювали повноцінно, втратили свою актуальність після запровадження воєнного стану, і навпаки, багато питань стали потребувати регулювання з боку держави. Це не обійшло і галузь банкрутства в Україні, тож перед законодавцем постала ціла низка проблем, які потрібно врегулювати в рамках процедури банкрутства.

На наш погляд, найбільш показовими стали зміни до Кодексу України з процедур банкрутства (Кодекс), запроваджені Законом України № ­3249-ІХ від 13 липня 2023 року, яким серед іншого було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу новим пунктом 1-6.

Цей пункт став по-справжньому дискусійним у професійному середовищі, залишивши багато відкритих питань.

Зокрема, він надав можливість господарському суду відмовити кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо боржник доведе, що вимоги кредитора не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, в тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, які тимчасово окуповані або на яких ведуться (велися) бойові дії.

З аналізу цієї норми випливає, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо:

• до моменту проведення підготовчого засідання вимоги кредитора або кредиторів не задоволені внаслідок збройної агресії проти України;
• невиконання вимог кредиторів спричинене, зокрема, розташуванням єдиного майнового комплексу боржника на територіях, які тимчасово окуповані російською федерацією або на яких ведуться (велися) бойові дії.

Тобто якщо внаслідок агресії рф або розташування майнового комплексу боржника в зоні бойових дій чи на окупованих територіях вимоги кредитора не були задоволені, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Безумовно, запроваджуючи цю норму, законодавець мав правильну мету — надати боржникам, які постраждали від збройної агресії рф, можливість продовжити господарську діяльність.

Невирішені питання

Проте на практиці недобросовісні боржники почали використовувати цю норму з метою запобігання відкриттю провадження у справі про банкрутство та задля ухилення від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами.

Зокрема, такі зловживання спричинені тим, що вказана норма чітко не регулює низку питань, а саме:

• у чому має полягати вплив збройної агресії рф на боржника для незадоволення вимог кредитора;
• з якого часу ця норма підлягає застосуванню: від моменту її запровадження, з початку повномасштабного вторгнення рф чи з 2014 року, коли відбулися перше вторгнення рф на територію України та анексія Автономної Республіки Крим;
• чи достатньо розташування майнового комплексу на тимчасово окупованій території України (або на територіях, на яких ведуться бойові дії) для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Судова практика

Верховний Суд, зі свого боку, вже надав відповіді щодо деяких із цих питань, дійшовши таких висновків:

• вказана норма поширюється на всі правовідносини, які виникли до її запровадження, проте після початку повномасштабного вторгнення російської федерації (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 910/2423/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/3561/23, від 5 березня 2024 року у справі № 911/414/23);
• для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство розташування майнового комплексу боржника на тимчасово окупованій території України визнано недостатнім. Верховний Суд вказує, що боржник повинен також мати кредитора (кредиторів), чиї вимоги не були задоволені (постанова Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 908/2344/23).

Наприклад, у справі № 910/2423/23 боржник заявляв, що в господарського суду є підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через наявність у боржника цілісного майнового комплексу на окупованих територіях України, а також через неплатоспроможність унаслідок збройної агресії. Водночас важливою обставиною в цій справі було те, що боржник раніше продав свій майновий комплекс російському бізнесу.

Верховний Суд у ­постанові від 29 серпня 2024 року у справі № 910/2423/23 зробив висновки щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які унеможливлюють застосування пункту 1-6 Кодексу. Зокрема, це:

• продовження ведення боржником господарської діяльності (виробництва та реалізації товару) на тимчасово окупованих територіях, на яких розташовувалося виробництво, вже після їх окупації;
• невчинення боржником дій щодо релокації виробництва з окупованої території України на територію, вільну від окупації;
• відчуження до початку повномасштабного вторгнення боржником свого майнового комплексу, розташованого на окупованих територіях України;
• наявність у боржника активів на територіях України, вільних від окупації.

Підсумовуючи, слід зазначити, що в умовах воєнного стану в разі ініціювання кредитором справи про банкрутство важливо враховувати положення пункту 1-6 Кодексу та визначити, чи розміщено майновий комплекс боржника на тимчасово окупованих територіях, а також з’ясувати, чому боржник не зміг виконати свої зобов’язання перед кредитором і чи дійсно таке невиконання було зумовлене саме збройною агресією рф, а не іншими причинами.