Бізнес під прицілом?

Завантажити PDF

Сергій Лисенко Народився 1984 року в Києві. У 2006 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого. До 2015 року працював в органах прокуратури. З 2015-го має власну юридичну практику. У 2019 році заснував юридичну фірму GRACERS. Спеціалізації: правовий супровід складних кримінальних справ (White-Collar Crime) та комплексний захист бізнесу. Відзначений The Best Lawyers 2022 як найкращий юрист із України з кримінального права, а юридична фірма GRACERS уже кілька років входить до переліку 50 найкращих юридичних фірм країни.

— Бізнес дедалі частіше говорить про тиск із боку правоохоронної системи. Це вплив фактору війни чи значення мають також інші обставини? Як часто кейси із захисту бізнесу пов’язані з представленням інтересів компаній та їхніх посадовців у кримінальних провадженнях?

— Безумовно, війна значно посилила тиск на бізнес. Уявіть лише: держава змушена витрачати величезні ресурси на оборону, що не може не впливати на економіку. Але проблема не тільки у війні. Це також питання підходів до бізнесу: підвищення податків, слабка комунікація між владою та підприємцями, зростання корупційних ризиків і системна криміналізація діяльності в окремих галузях.

Щодо кейсів, то майже кожна друга справа із захисту бізнесу сьогодні пов’язана з кримінальними прова­дженнями. Найбільш поширеними є необґрунтовані обшуки, арешт майна або рахунків, а також спроби знайти у звичайній діяльності компаній ознаки злочину. Ми живемо в часи, коли будь-який управлінський чи фінансовий документ може стати основою для підозри. І це не перебільшення. Тиск на бізнес зараз не лише частіший, а й агресивніший.

— Які специфічні питання зараз постають у кримінальних провадженнях, пов’язаних із бізнесом? Чи відбувається криміналізація діяльності в окремих галузях?

— Криміналізація діяльності в певних секторах, на жаль, стала типовою практикою. Наприклад, у сфері IT та фармацевтики. Ці галузі демонструють стабільний дохід навіть під час війни, що робить їх «цікавими» для перевіряльників.

Ми бачимо, як правоохоронці систематично зловживають правом на невідкладні обшуки. Вони проводяться десятками одночасно без ухвал суду, а бізнесу доводиться витрачати ресурси не лише на захист, а й на відновлення діяльності.

Ще одна проблема — це спроби правоохоронців арештувати товарно-матеріальні цінності компаній та визнати їх речовими доказами без належної правової бази. Це створює умови для зупинки роботи підприємств. У результаті бізнесу часто легше згорнути діяльність, ніж намагатися протистояти системі. Але навіть у таких умовах деякі підприємці знаходять сили боротися.

— Чи бачите ви зростання корупційних ризиків під час взаємодії з правоохоронними та державними органами в умовах війни?

— Так, корупційні ризики відчутно зросли. Здавалось би, війна мала консолідувати суспільство та підвищити відповідальність державних службовців. Але насправді це створило нові корупційні можливості.

Багато підприємців зізнаються, що їм простіше «домовитися», ніж боротися в правовому полі. Це сумно, адже така практика не лише шкодить бізнесу, а й підриває віру в справедливість. І навіть ті компанії, які хочуть діяти виключно в рамках закону, змушені стикатися із ситуаціями, коли «компроміс» стає умовою виживання.

Водночас судова система часто підтримує дії правоохоронців, навіть якщо вони очевидно суперечать закону. Наприклад, арешти активів або рахунків компаній можуть тривати місяцями без належного обґрунтування. І це реальність, із якою доводиться працювати.

— Які «ноу-хау» використовують правоохоронці та контролювальні органи для тиску на бізнес? На що варто зважати бізнесу і його адвокатам?

— «Ноу-хау» правоохоронців — це майже сатиричний сюжет, якби не було так сумно. Наприклад, організація не обґрунтованих належним чином одночасних обшуків у 10–20 місцях. Уявіть собі, який це має вигляд для компанії, яка навіть не знає, що сталося: раптом офіс, склади, домівки співробітників стають об’єктами «заходів».

Інша тактика — хитрощі з арештом майна. Часто правоохоронці арештовують не лише документи чи техніку, а й основні фонди, необхідні для ведення бізнесу. Унаслідок цього діяльність компанії повністю зупиняється.

Що може зробити бізнес? Перше і найважливіше — підготуватися. Мати внутрішні протоколи дій на випадок обшуків, працювати з юристами ще до виникнення проблеми. І звісно, фіксувати всі дії правоохоронців, навіть якщо це здається марним.

— Чи виникла потреба в нових стратегіях захисту підприємців через військову агресію? Які саме стратегії вважаються ефективними зараз?

— Нині адвокати працюють у багатовимірному просторі, де правова аргументація — лише один із інструментів. Ми активно інтегруємо в юридичну практику інструменти преси, соціальних мереж, використовуємо штучний інтелект для аналізу даних і співпрацюємо з іноземними колегами.

Наприклад, якщо раніше достатньо було подати апеляцію або скаргу, то зараз доводиться проводити медіакампанії для створення суспільного резонансу. Ми також навчилися працювати з нестандартними джерелами інформації (супутниковими даними, технічними експертизами тощо).

Крім того, ефективними є стратегії побудови довготривалих відносин із клієнтами. Бізнесу потрібні юристи, які не лише реагують на виклики, а й допомагають уникати проблем.

— У якому руслі розвивається судова практика? Можете навести приклади справ, де суд став на сторону захисту бізнесу?

— Позитивних прикладів небагато, але вони є. Один із кейсів, над яким працювала наша команда, стосувався незаконного арешту майна компанії. Суд чітко визначив, що дії правоохоронців були необґрунтованими, і постановив повернути арештоване майно.

Але такі випадки більше схожі на оазу в пустелі. У багатьох інших ситуаціях судова система радше підтримує позицію правоохоронців, навіть коли це суперечить логіці та закону. Тому бізнесу слід бути готовим до довготривалої боротьби.

— Які ваші прогнози щодо тиску на бізнес? Чи є перспективи для покращення ситуації?

— На жаль, ситуація зараз ускладнюється, і бізнес стикається з реаліями, де вижити найкращі шанси мають ті, хто має державні замовлення або є представництвами великих міжнародних компаній. Останніх часто не чіпають через страх можливих міжнародних наслідків, особливо у воєнний час.

Основний тиск спрямований на галузі, які навіть у складних умовах демонструють стабільний дохід: ритейл, дорожнє будівництво та оборонну промисловість. Ці сектори зараз стали об’єктом підвищеної уваги відповідних органів.

Інша тенденція полягає в тому, що підприємці починають економити через брак коштів. На жаль, через стереотипи, які залишилися ще з попередніх кризових періодів, багато хто обирає зберігати ресурси «на чорний день», замість того щоб інвестувати у захист бізнесу заздалегідь.

Сьогодні дуже важливо змінити цей підхід і діяти на випередження. Це включає створення внутрішніх протоколів дій під час обшуків, аудит ризиків, співпрацю з професійними юристами та побудову грамотної стратегії комунікації з правоохоронними органами.

Крім того, варто пам’ятати про роль прозорості й публічності. У багатьох випадках залучення медіа або громадських організацій може створити додатковий захист для бізнесу, адже широке висвітлення необґрунтованих дій часто стає стримувальним фактором для недобросовісних правоохоронців.

— Що може і має зробити держава для покращення бізнес-клімату? Наскільки вагомим у цьому процесі є голос міжнародних партнерів України та бізнес-спільноти?

— Держава має зрозуміти, що бізнес — це партнер, а не ворог. Це звучить прос­то, але на практиці вимагає змін у підходах до регулювання, оподаткування та правоохоронної діяльності.

Передусім слід зменшити адміністративний тиск, зокрема на малий та середній бізнес. По-друге, держава повинна налагодити діалог із підприємцями, залучаючи їх до ухвалення важливих рішень.

Голос міжнародних партнерів тут надзвичайно важливий. Вони задають тон реформам і сприяють залученню інвестицій. Але варто пам’ятати, що без внутрішньої політичної волі жоден зовнішній тиск не матиме ефекту.