Банкрутство: нові тенденції та виклики

Завантажити PDF

Олег Васьковський,
секретар судової палати
для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду

Інститут банкрутства є не лише правовим механізмом, а й важливим інструментом економічної політики держави. Від його ефективності залежить рівень довіри до фінансової системи, захищеність бізнесу та передбачуваність інвестиційного середовища. Воєнні дії призвели як до прямих втрат, зокрема довоєнної території, яка стала непридатною для ведення будь-якого бізнесу, населення (близько 20 % людей виїхали з України, значна частина втратила можливість заробляти) й капіталу (майна та виробничих потужностей унаслідок їх знищення російською федерацією), так і похідних, які виявилися в зростанні цін на товари та послуги, інфляції, яка знецінює доходи, а також у неможливості належного виконання своїх зобов’язань контрагентами.

Ці та інші чинники зумовили зростання кількості справ про банкрутство юридичних осіб і неплатоспроможність фізичних осіб. Так, за статистичними даними кількість розглянутих КГС ВС справ у І півріччі 2025 року порівняно з аналогічним періодом 2024 року збільшилася на 41,5 % — із 0,5 тис. до 0,7 тис. Якщо ж говорити про суди першої інстанції, то ми спостерігаємо суттєве зростання відкриття проваджень у справах про неплатоспроможність фізичних осіб: у 2024 році їхня кількість збільшилася на 57,2 % — до 1 тис. з 0,7 тис. Лідером із розгляду цієї категорії справ є Господарський суд м. Києва. Щодо відкриття справ про банкрутство юридичних осіб, то їхня кількість порівняно з 2024 роком теж збільшилася на 3,1 % і становить 0,9 тис. справ.

Слід зауважити, що у зв’язку з внесенням до КУзПБ змін, які набули чинності у 2025 році (запровадження нової процедури превентивної реструктуризації), до господарських судів уже почали надходити перші заяви. Наразі їх шість, та хочу зазначити, що ми вже маємо перший затверджений судом план превентивної реструктуризації. Отже, такий інститут запрацював і судова практика з цього питання почала напрацьовуватися, поки що на рівні місцевих господарських судів. Не можу не сказати й про перші виклики, пов’язані із запровадженням цієї процедури: вони організаційні та технічні, проте їх вирішення — питання часу, і КГС ВС над цим працює.

Що ж стосується розвитку судової практики КГС ВС у справах про банкрутство, то хотілось би відзначити формування та розвиток судової практики в питаннях щодо притягнення до солідарної та субсидіарної відповідальності (нагадаю, що наприкінці 2024 року була докорінно змінена відповідна судова практика); закриття провадження у справах про банкрутство, які тривають значний час і до яких усі учасники втратили інтерес; правового статусу арбітражного керуючого, повноти дій ліквідатора у виявленні майна боржника, яке розташоване на непідконтрольній території. Ця судова практика спрямована на забезпечення прозорості й ефективності процедур, захист прав кредиторів.

На розгляді профільної палати КГС ВС також перебуває низка питань правозастосування, зокрема щодо можливості оскарження кредитором ухвали про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи; закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та виплати грошової винагороди ліквідатору.

Водночас хотілось би зауважити, що здебільшого практика стосовно розгляду справ про банкрутство сформована на рівні профільної палати КГС ВС і є сталою, що також сприяє забезпеченню єдності судової практики. Викликом наступного року залишається превентивна реструктуризація, стягнення в процедурі банкрутства збитків з рф і тривалість процедур банкрутства.