Адаптаційний період

­— Наскільки, на вашу думку, війна вплинула на судову систему: чи можна говорити про формування «воєнної судової практики»?

— Однозначно, повномасштабна війна, яка триває вже майже чотири роки, вплинула і продовжує впливати на судову систему та здійснення правосуддя в Україні. Суди працюють у надзвичайно складних умовах, зумовлених реаліями воєнного часу. Велика кількість судів припинила роботу через тимчасову окупацію територій чи перебування в зоні активних бойових дій. Постійні обстріли, повітряні тривоги, відключення електроенергії теж не сприяють швидкому розгляду справ. І звісно, дефіцит суддів, який був ще до початку повномасштабного вторгнення, також нікуди не зник. Тому навантаження на суди й суддів є колосальним. Усе це тією чи іншою мірою створює перешкоди для доступу до правосуддя та реалізації права на розгляд справи в розумні строки. Проте така наша об’єктивна реальність, ми всі в ній живемо, тому описані проблеми стосуються кожного і суди не можуть бути винятком.

Певна річ, під час воєнного стану значно зросла кількість справ, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності нашої держави та проходженням військової служби. І тут мова йде про абсолютно всі категорії справ: кримінальні, адміністративні, цивільні та господарські. Сюди можна віднести й спори щодо проходження військової служби та звільнення з неї, стосовно питань соціального забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей, справи про встановлення окремих фактів, які впливають на проходження військової служби, притягнення військовослужбовців до адміністративної та кримінальної відповідальності й навіть господарські спори щодо забезпечення нашого війська. Таких справ зараз дуже багато й точно не ставатиме менше найближчим часом. Адже навіть після завершення воєнного стану ще декілька років суди продовжуватимуть вирішувати справи щодо правовідносин, які виникли під час нього. Тому певною мірою можна говорити про формування «воєнної» судової практики, яка охоплює надзвичайно широкий спектр судових справ і точно відрізняється від вузьких практик.

Водночас з огляду на специфічність законодавчого регулювання, суб’єктного складу, фактичних обставин таких правовідносин слушними є обговорення та законодавчі ініціативи щодо створення військової судової юрисдикції, можливо, не як окремої ланки судової системи, а принаймні як спеціалізації в судах загальної юрисдикції.

— Які нові категорії спорів змінюють ландшафт судової практики?

— Війна спровокувала ширше застосування деяких державних механізмів і зумовила актуальність правовідносин, що притаманні саме воєнному часу. Україна вже четвертий рік протистоїть збройній агресії рф, триває боротьба із зовнішнім ворогом, ще й відшукуються вороги всередині держави. Тому, не скажу, мабуть, чогось дуже нового, про те, що санкційні справи стали вже звичною складовою судової практики, адже, на жаль, специфіка процедури накладення санкцій зумовлює те, що їх застосування не завжди переслідує легітимну мету, визначену в Законі України «Про санкції». Крім того, з огляду на значну кількість державних закупівель, спрямованих на забезпечення обороноздатності держави, відновлення майна, відбудову інфраструктурних об’єктів і громадської забудови стає більше судових спорів у цій сфері.

— Які тенденції спостерігаються у відносинах між судами та сторонами процесу?

— В умовах війни система правосуддя змушена працювати в умовах підвищеної невизначеності, тому правосуддя пристосовується до складних умов і стає гнучкішим.

Зараз звичним є проведення судових засідань у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників, включно з кримінальними провадженнями. Дистанційний формат дозволяє забезпечити безперервність судочинства, тому він став одним із ключових інструментів підтримання функціонування судової системи.

Вдосконалюються інструменти Електронного суду: електронний обмін документами, подання процесуальних заяв онлайн, доступ до матеріалів справи в цифровому форматі, що значно підвищує оперативність комунікації між судом та учасниками процесу.

Взаємна толерантність та адаптивність і суду, і учасників процесу формують нову культуру правосуддя, де пріоритетом є збереження доступу до суду попри зовнішні обставини.

— З точки зору адвоката, які аргументи нині працюють у суді найефективніше?

— Найефективнішими однозначно є чіткі та лаконічні аргументи, які подаються суду в логічній послідовності, без зайвої інформації, що перевантажує виступ чи текст, у взаємозв’язку з нормами закону, які регламентують спірні правовідносини, з обов’язковим посиланням на релевантну практику Верховного Суду щодо їх застосування, якщо така є.

Тому кожна справа, незалежно від її складності, вимагає ретельного вивчення та глибокого аналізу всіх фактичних обставин, виокремлення найбільш важливих фактів і доказів, пошуку законодавчих норм, що регулюють потрібну сферу правовідносин, а також актуальної судової практики, яка, на жаль, є досить мінливою, збору за потреби додаткових доказів для підтвердження розробленої правової позиції. Лише після ґрунтовного опрацювання проблемної ситуації та матеріалів, законодавства й судової практики можна підготувати ефективну стратегію представництва чи захисту клієнта. Глибоке занурення у справу дає можливість думати не шаблонно, вигадувати нестандартні процесуальні ходи, готувати чіткі, структуровані й логічно викладені письмові документи, а також переконливо підтримувати сформовану позицію під час виступу в суді.

«Суд знає закони», тому формальне цитування норм точно не працює. Правильно вибудувана аргументація, яка легко сприймається та логічно викладає правову позицію — запорука бути почутим. Складно бути переконливим і послідовним, якщо сам не віриш у те, що намагаєшся донести суду. Така віра допомагає адвокату аналізувати справу глибше, знаходити нестандартні підходи та захищати інтереси клієнта з максимальною професійною віддачею. Саме внутрішня мотивація та впевненість часто стають тим чинником, який здатен змінити перебіг справи або, принаймні, забезпечити найкращий із можливих результатів.

— Як суди сприймають сучасні докази, зокрема електронні документи, листування, дані з месенджерів чи відкритих джерел?

— Неможливо уявити сучасне життя без гаджетів та інтернету, тим паче враховуючи, що Україна є лідером із цифровізації державних послуг. Бізнес також максимально автоматизується, зокрема в питаннях ділової комунікації та господарських відносин. Судова система теж крокує в ногу з часом, удосконалюючи електронний документообіг. Тому і в судових справах електронні докази зустрічаються дедалі частіше. Ключовим тут, звісно, є спосіб отримання таких доказів і фіксації їх у належній формі, адже дотримання відповідної правової процедури є запорукою їх використання саме як доказів для забезпечення справедливого судового розгляду.

— Наскільки ефективно працюють механізми апеляції та касації: чи можна сказати, що судова практика стає більш стабільною і прогнозованою завдяки практиці вищих інстанцій?

— Хотілось би так сказати, проте не в українських реаліях. Практика Верховного Суду залишається дуже мінливою, тому майже неможливо спрогнозувати результат розгляду справи з огляду на практику, яка склалася, наприклад, на момент подання позову. Адже коли справа дійде до суду касаційної інстанції, практика може стати діаметрально протилежною. Безперечно, на такий стан речей можна дивитися і з позитивного боку, адже програшна ситуація сьогодні може стати виграшною завтра. Однак про розумну передбачуваність судового рішення за цих умов мова йти не може.

Якщо порівнювати суди апеляційної та касаційної інстанцій, то, на мою думку, складніше змінити судове рішення суду першої інстанції саме в апеляції. Для себе я це пояснюю просто: набагато легше написати постанову чи ухвалу (залежно від юрисдикції), в якій погодитися з висновками суду першої інстанції, ніж спростовувати їх і надавати іншу оцінку обставинам справи. Хоча саме в суді апеляційної інстанції є можливість перевірити не лише застосування права, але й факти. Проте далеко не завжди суд апеляційної інстанції дійсно повною мірою застосовує цей функціонал. Тому, попри нестабільність практики Верховного Суду, часто саме в касаційній інстанції можна отримати очікуване законне та обґрунтоване судове рішення.